Page 58 - 6213

«причина»/ «мета», «емпіричне»/ «теоретичне», «ціле»/ «частина» та ін.

Співвідношення педагогічних явищ, позначених цими категоріями,

допомагає розкрити суттєві дидактичні закономірності. Суперечності між

викладанням та учінням – важливе джерело і рушійна сила процесу

навчання. Вони виникають під впливом усе більших вимог суспільства до

процесу навчання і теперішнім станом цього процесу (зовнішня

суперечність). Внутрішня суперечність – між потребою учня в засвоєнні

знань, умінь та навичок і реальними можливостями для реалізації цих

потреб. Діалектика навчання визначається насамперед такими

суперечностями: між провідною роллю вчителя і самостійною

діяльністю учнів; в одночасній позиції учня як суб'єкта і об'єкта навчання,

між накопиченим фондом дидактичних знань і обмеженими

можливостями їх безпосередньої, суто емпіричної передачі; між
колективною організацією навчання і переважно індивідуальним процесом

засвоєння знань та ін.
Суперечності не є принципово чимось негативним, деструктивним,

шкідливим. Це передусім джерело, внутрішній імпульс усіх процесів
розвитку, в т. ч. й навчання.

Оскільки дидактика вивчає закономірності спілкування між учнями і

вчителями, вона пов'язана із соціологією, яка спрямована на подолання

соціальних конфліктів, удосконалення методів управління та соціалізації

особистості, вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, а також

їхні психологічні характеристики. Знання з естетики допомагають

будувати дидактичний процес на засадах гармонійного предметного

середовища, засобами навчання створювати оптимальні умови для праці та

активної пізнавальної діяльності учнів, забезпечувати розвиток їхніх

творчих здібностей.

Зв'язок дидактики з кібернетикою дає змогу організовувати процес

навчання як систему (сукупність взаємопов'язаних компонентів),

59