Page 62 - 6213

Навчальна діяльність – це діяльність, спрямована на засвоєння

знань, умінь, навичок на різних рівнях (емпіричному, теоретичному,

практичному) та досвіду пізнання (оволодіння способами здобуття знань,

способами навчальної роботи тощо). Учень у процесі навчання є

одночасно суб'єктом (усвідомлено і творчо виявляє активність, здійснює

учіння) і об'єктом (сприймає та переробляє інформацію, яка підлягає

засвоєнню).

Дидактичні закономірності – суттєві, необхідні зв'язки між

процесом навчання і соціальними процесами, а також зв'язки внутрішнього

характеру (між метою і змістом, формами навчання тощо).

Принципи навчання – вимоги, основні положення щодо змісту,

організації і методів навчання, дотримання яких забезпечує оптимальне

функціонування навчання.
Мета навчання – ідеальне передбачення кінцевих результатів

навчання; те, до чого прагнуть учитель та учні. Процес навчання
передбачає реалізацію основної дидактичної цілі - озброїти учнів

науковими знаннями, спеціальними й загальнонавчальними вміннями,
навичками. Необхідно розрізняти мету навчання (уроку) і виховні та

розвивальні функції навчання. Виховна функція передбачає формування

світогляду, моралі, естетичної культури учнів. Основними засобами її

здійснення є особистість учителя, відносини між суб'єктами навчання,

зміст освіти, засоби навчання та ін. Розвиткова функція забезпечує

розвиток мови, мислення, пам'яті, творчих здібностей, рухової та сенсорної

систем; реалізується через вибір оптимальних навчальних завдань і

методів, що стимулюють пізнавальну активність, самостійність і творчість.

Навчальні завдання конкретизують основну дидактичну мету через

передбачення проміжних результатів навчання. Принцип індивідуального

підходу до учнів вимагає диференціації навчальних завдань.

63