Page 82 - 6181

відповідно скоригувати час, зарезервувавши невеликий його запас
(хвилин 5—10) на непередбачувані обставини.
Складовими компонентами ділової бесіди є вступна, основна й
заключна частини.

Вступна частина. З чого і як почати бесіду, має важливе
значення для її успіху. Нерідко багато бесід закінчуються, так і не
розпочавшись, оскільки не було забезпечено “ефект перших фраз”, не

встановлено емоційного контакту із співрозмовником, не витримано
термінів комунікативної адаптації до візуального іміджу учасників
бесіди, манери говорити та слухати, не витримано специфічних
риторичних прийомів вступної частини (візуальна презентація свого

довір’я та симпатій протилежній стороні, зрозуміле і яскраве
висвітлення суті проблеми, жорстке дотримання режиму обміну
інформацією).

Основна частина. Нею є безпосередня ділова розмова по суті
проблеми. В кожній діловій індивідуальній бесіді існуючу ситуацію
розглядають по-різному дві особи, кожна з яких вважає, що її точка

зору найправильніша. Тому уявити повну картину подій або
обстановки можна тільки з урахуванням слів співрозмовника.
Головним при цьому є вміння слухати і правильно ставити запитання,

які допомагають розкрити думки співрозмовника, об’єктивно
з’ясувати його погляди. Уважно слухаючи співрозмовника, можна
зрозуміти, що він хоче, не хоче чи не може сказати без допомоги. Всі
питання в процесі бесіди повинні бути обґрунтованими, конкретними

й тактовними, без подвійного змісту. Якщо бесіда розгортається на
заздалегідь підготовлених запитаннях (за “сценарієм”), перше з них
повинно бути простим і цікавим, але не дискусійним. Чим сильнішим

є намір переконати, тим менше слід стверджувати. Висловлення своєї
точки зору має бути настільки переконливим і детальним, щоб
опонент побачив подію, проблему в іншому аспекті, переглянув свої
погляди на основі повнішого знання ситуації. Надзвичайно

несприятливою для бесіди є нестримана категоричність суджень.
Фрази “це кожному зрозуміло”, “тут не може бути двох думок” не
тільки не переконують, а й розвіюють доброзичливість

співрозмовника.
За однакових знань люди часто не можуть домовитись, оскільки
кожен має свій погляд, через який “пропускає” навколишній світ.

Тому в процесі бесіди завжди потрібно послідовно проводити

82