Page 31 - 6181
P. 31

Зауваження  –  це  вказівка  на  помилки  у  поведінці,  закид,  докір
            (звинувачення в чомусь, невдоволення чимось). Зауваження має бути
            максимально  об’єктивним,  зваженим,  делікатним.  Дуже  важливо,
            щоб  воно  було  спрямоване  на  вчинок,  а  не  на  людину.  Жанр

            зауваження  в  українській  мові  має  широкий  набір  стереотипних
            словесних  формул:  Я  змушений  зробити  тобі  (вам)  зауваження;  ти
            (ви)  не  зовсім  добре  вчинив  (-ли);  ти,  напевно,  недостатньо

            обміркував  (-ли)  як  слід;  у  такому  тоні  мені  неприємно  провадити
            розмову;  з  тобою  (вами)  нелегко  мати  справу;  твій  (ваш)  вчинок
            виходить за межі етичних норм тощо.
                  Залежно  від  предмета  розмови  і  змісту  зауваження,  відповіддю

            адресата може бути:
                -  вибачення:  Вибач(-те),  я  помилився;  Я  не  хотів  чинити  тобі
                    (вам) прикрощі; Я це зроби ненавмисно; Мені дуже неприємно;

                    Не сердьтеся на мене!
                -  заперечення:  Даруй  (те),  ти  (ви)  мене  неправильно  зрозумів  (-
                    ли);  На  мою  думку,  твоє  (Ваше)  зауваження  не  цілком

                    обґрунтоване  (цілком  необґрунтоване,  безпідставне);  Вибач  (-
                    те), але ти (Ви) тут не маєш (-те) рації.
                -  з’ясування:  Не  бачу  причини  для  зауваження  (докору);  Не

                    розумію, в чому ти (ви) бачиш (-ите) мою помилку; Вибачте, а в
                    чому власне річ; за що ти (ви) на мене образився (-лись).
                   Робити  зауваження  (докір)  і  реагувати  на  нього  потрібно  з
                максимальною виваженістю, стриманістю, делікатністю.

                   Критика – це розгляд і оцінка когось, чогось з метою усунення
                вад,  хиб.  Вона  потрібна  і  корисна,  коли  вади,  хиби,  недоліки  є
                насправді,  а  також  з  метою  їх  недопущення,  якщо  існує  така

                небезпека.  Критика  має  бути  об’єктивною,  аргументованою,
                спрямованою на виправлення недоліків, а не на пошук ворогів, на
                зневажання,  приниження  людей.  Не  можна  критикувати  в
                загальному – потрібно говорити про конкретні хиби та недоліки, до

                того ж указувати можливі шляхи та засоби їх подолання. Цінується
                конструктивна критика, а не критиканство, критика задля критики
                чи  задоволення  своїх  амбіцій.  У  діловій  сфері  рекомендовано  не

                лише не заперечувати проти критики, а навіть заохочувати до неї,
                спрямовуючи  її  в  конструктивне  річище  (Що  заважає  Вам
                прийняти  мої  пропозиції?  Як  ви  вчинили  б  на  моєму  місці).  У





                                                           31
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36