Page 26 - 6181
P. 26

обміну інформацією. Якщо співрозмовник у процесі діалогу замовк,
            це  ще  не  означає,  що  він  слухає.  Адже  слухання  є  процесом,  що
            передбачає концентрацію уваги. Уточнюючи, оцінюючи, аналізуючи
            інформацію  під  час  діалогу,  людина  більше  уваги  приділяє  своїм

            справам,  ніж  тому,  що  їх  говорять.  Особливо  це  виявляється  в
            ситуаціях конфліктного спілкування. У процесі діалогу вона частіше
            переймається тим, чи зрозумів її співрозмовник, ніж тим, наскільки їй

            зрозумілі  його  слова,  позиція.  Таке  слухання  деформує  процес
            спілкування.  Зважаючи  на  поведінку  учасників  комунікативного
            процесу,  розрізняють  нерефлексивне,  рефлексивне,  критичне  та
            емпатійне слухання.

                  Нерефлексивне  слухання  полягає  у  мінімальному  втручанні  в
            мову  співрозмовника  (умовно-пасивне  слухання).  Залежно  від
            ситуації  під  час  нерефлексивного  слухання  можуть  виявлятися

            підтримка,  схвалення,  розуміння  за  допомогою  лаконічних
            відповідей,  що  допомагають  продовжити  бесіду  (репліки  «так»,
            «розумію»  тощо).  Ефективне  воно  в  ситуаціях,  коли  співрозмовник

            висловлює  своє  ставлення  до  події,  прагне  обговорити  актуальні
            питання, відчуває себе скривдженим або вирішує важливу проблему.
            Таке слухання ефективне, коли співрозмовнику важко викласти свої

            проблеми,  необхідно  тримати  під  контролем  емоції  у  спілкуванні  з
            особою, як обіймає високу посаду. Недоцільно воно в ситуаціях, коли
            співрозмовник  не  зацікавлений  у  розмові  або  коли  його  намагання
            слухати і зрозуміти сприймається як згода, співучасть.

                  Рефлексивне  слухання  передбачає  регулярне  використання
            зворотного  зв’язку  для  досягнення  більшості  точності  в  розумінні
            партнера.  Його  ще  називають  «активним  слуханням»,  скільки  воно

            передбачає  активне  використання  вербальної  комунікації  для
            підтвердження розуміння інформації.
                  Ознаки активного слухання:
                  1. зосередженість – перцептивний процес вибору і концентрації

            на  конкретних  стимулах  із  багатьох  стимулів,  що  сприймаються
            органами чуття.
                  Три методи свідомого зосередження:

                  -  фізично  і  психологічно  підготуватись  до  слухання  –  зайняти
            позу  слухача  і  при  акцентуванні  уваги  на  певній  інформації  тілом
            підкреслити це (випрямитись, нахилитись вперед, жест...);

                  - підтримувати зворотній зв’язок;


                                                           26
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31