Page 30 - 6181

йдуть після дієслова – переважно розкриває наслідки можливого
виконання чи невиконання поради. Репліки адресата можуть мати
позитивний, негативний або ухильний зміст, але мають бути слова
подяки.

5. Схвалення. Комплімент. Зауваження. Докір. Критика.
Висловлення сумніву
Схвалення – це позитивна характеристика адресантом слів, дій,

вчинків адресата. Ступінь схвалення може бути різним – у
розпорядженні мовця є широка парадигма відповідних формул: Ти
правильно вчинив; Дуже правильний вчинок! За нормами доброго
тону, особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати. В

усному мовленні це супроводжується ввічливими кивками голови,
приязною усмішкою тощо.
Комплімент – люб’язний, приємний вислів з похвалою,

схваленням. Етикетним призначенням компліменту є зробити
словами приємність співрозмовникові, піднести йому настрій,
викликати взаємну симпатію тощо. В діловому спілкуванні

комплімент – засвідчення ввічливості, яким починається або, частіше,
закінчується лист, уважають обов’язковим реквізитом листа.
Суттю компліменту є позитивна характеристика адресата.

Перелік прикмет, які згадуються в компліментах, обмежений, а самі
характеристики – стереотипні. Вони стосуються зовнішнього
вигляду, розумово-вольових і морально-етичних якостей, одягу, дітей
тощо.

У компліментах важливо правильно дозувати «перебільшення» і
спрямовувати, щоб не викликати небажану реакцію або
комунікативний конфлікт. У компліментах не бажано обмежувати

позитиви адресата коротким проміжком часу (сьогодні, вчора, тепер
тощо).Мовлення адресанта повинно супроводжуватись теплими
інтонаціями, щирою усмішкою. Комплімент потребує відповідної
словесної реакції (Дякую за комплімент! Ви такі люб’язні! На жаль,

це лише комплімент!).
Відразу «віддячувати» компліментом за комплімент, а особливо
говорити про партнера те саме, що почули від нього не треба. Це не

відповідає вимогам доброго смаку. Краще підібрати
найпривабливіший для похвали об’єкт, прикмету, здібність і
висловити в слушний момент розмови.

30