Page 25 - 6181

3. Культура слухання
Слухання – не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна
робота. Їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника.

Слуханням ми розрізняємо типи реакцій людини на мовлення
співрозмовника: оцінювання, тлумачення, підтримка, уточнення,
чуйність і розуміння.

Слухання – психологічний компонент вербальної комунікації,
метод декодування і сприймання інформації. Слухати – напружувати
орган слуху, чути – напружувати мозок, концентрація уваги на словах
партнера. Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і

почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі.
У процесі слухання реципієнт декодує (розкриває смисл)
інформацію, отриману від комунікатора. Тобто він розуміє смисл

повідомлення під час декодування. При цьому яскраво виявляється
значення ситації спільної діяльнсоті, усвідомлення якої включене у
процес декодування. Без цієї ситуації неможливе розкриття смислу

повідомлення.
Слухання як особистісна якість притаманне не всім людям. Не
слухають співрозмовника з різних причин: через нестачу часу,

контраст емоційного стану реципієнта зі змістом слів комунікатора
тощо. Багато людей чують лише те, що хочуть почути. Тому
комунікатор повинен враховувати, що його інформація сприймається
суб’єктивно. Ефективне слухання передбачає правильне розуміння

слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі. Воно
забезпечує усвідомлення і розв’язання партнерами по спілкуванню
обговорюваної теми, створення спільного інформаційного поля,

спільного смислу, налагодження відвертих стосунків,
взаєморозуміння.
Слухання співрозмовника є активною діяльністю, до якої задіяні і
бажання почути, й інтерес до мовця, а також вербальні та невербальні

аспекти комунікації. Щодо цього існує вислів «слухати всім тілом»
(коли інформація цікава, співрозмовник несвідомо повертається до
партнера, встановлює з ним візуальний контакт, намагається «всім

тілом» продемонструвати свою зацікавленість). Таке вміння слухати
– це сприймання інформації, за якого реципієнт виражає
заохочувальне ставлення до того, хто говорить, своєрідно

стимулюючи спілкування, стримується від зайвих зауважень, сприяє

25