Page 20 - 6158

За своєю формою методи переривчастого розвитку витривалості
значно відрізняються один від одного, проте принципи їх побудови,а
головне, принципи дозування тренувальних навантажень близькі. Це
виражається перш за все тим, що на відміну від безперервного методу, який
передбачає роботу переважно в аеробному режимі, всі методи
переривчастого тренування по своїй дії являються аеробно-анаеробними.
При цьому тривалість окремих «порцій» навантаження, ступінь
інтенсивності навантаження, тривалість перерв на відпочинок і їх характер
повинні бути в загальному такими, щоб в організмі не відбувалось
сумарного накопичення кисневого голодування. Тобто, необхідне
підвищення надкритичного рівня,а відповідно, і деяке накопичення
кисневого голодування в кожному окремому періоді тренування не
повинно бути занадто великим і повинно чергуватись з правильно
підібраними інтервалами відпочинку, які забезпечать повне погашення
кисневого голодування.

Повторювальний метод характеризується довільними перервами на
відпочинок між повторюваннями навантажень, які зазвичай забезпечують

суб’єктивне відчуття відпочинку. «Порції» навантаження можуть бути
різної тривалості.

Змінний метод передбачає безперервне чергування навантажень
різної інтенсивності, яке може бути ритмічним(однакові періоди роботи
підвищеної інтенсивності чергуються з однаковими періодами роботи
зниженої інтенсивності) або аритмічним. Різновидом останнього є так
званий «фартлек».

«Фартлек» представляє собою тренування змінної інтенсивності. Він
застосовується для виховання загальної витривалості в різних видах спорту.
В вправах для футболістів, пов’язаних з бігом, «фартлек» - це крос
тривалістю від 45 хвилин до 1,5-2 годин. Програма складається з
рівномірного бігу, який чергується з прискореннями на відрізках різної
довжини і з різною швидкістю. На першому етапі підготовчого періоду в
«фартлек» включають порівняно великі відрізки. Частота пульсу при цьому
повинна бути в межах 150 – 170 уд/хв.

Інтервальний метод – це багаторазове повторення короткочасних
«порцій» роботи. Робота, яка виконується цим методом, розвиває сердечний
м’яз, цим самим збільшує об’єм серця і покращує показники аеробного
обміну в організмі. Інтервальне тренування будується наступним чином:
відомо, що найбільший ударний об’єм серця досягається при частоті
сердечних скорочень в межах 175 – 185 уд/хв. Виходячи з цього,
інтенсивність «порцій» роботи повинна бути такою, щоб пульс під час
роботи був 160 – 180 уд/хв. Час перерви на відпочинок визначається так,
щоб перед початком кожної нової «порції» пульс був 120 – 130 уд/хв.

18