Page 69 - 6094

Згідно з Законом України “Про оплату праці” (№ 108/95 від 24 березня 1995
року зі змінами і доповненнями):
Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до
встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для
робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми,
за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати,
надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством;
премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за
підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями,
компенсаційні та нші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного
законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
До основних функцій заробітної плати належать такі:
- відтворювальна — встановлює норми оплати праці на такому рівні, який
забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;
- стимулювальна — спонукає працівників до ефективної роботи на робочих
місцях;
- регулюювальна — реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і
відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;
- соціальна — забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо
одержання власного доходу.
Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання.
Складовими цього механізму є оплата праці та соціальний захист. Встановлення
мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників,
міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних
організаціях тощо — це прояви державної політики оплати праці. Бюджетне
фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я і фізичної культури,
формування фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги,
допомоги на випадок безробіття), обмежене дотування цін на товари, що перебувають
під державним контролем, запровадження допомоги сім’ям з низькими доходами,
застосування різних форм компенсації підвищення цін для найуразливіших верств
населення, створення дієвої системи працевлаштування та допомоги непрацюючим —
це прояви державної політики соціального захисту населення.
Політика оплати праці на підприємствах, в організаціях та інших суб’єктах
господарювання формується і реалізується в межах Закону України “Про оплату
праці”. Деталізація і конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюються на
основі договірного регулювання оплати праці найманих працівників підприємств,
тобто згідно з укладеними тарифними угодами. Тарифна угода — це договір між
наймачем та виконавцем робіт з питань оплати праці й соціальних гарантій.
Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система –
сукупність нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та
регулювання заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від якісних
характеристик їх праці.
Елементами тарифної системи оплати праці є тарифна сітка, тарифні ставки і
схеми посадових окладів тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно від
їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної
сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

69