Page 103 - 6086

визначає силу сигналів, що надходять із зовнішнього середовища.
Активність заходів щодо ліквідації кризових явищ зростає зі

збільшенням рівня небезпеки. Основна перевага методики

використання слабих (і сильних) сигналів полягає у можливості
забезпечення попередньої готовності, завчасному попереджені

можливості виникнення небезпечної ситуації і розробці пропозицій
щодо її усунення або пом’якшення негативних наслідків.

Підприємство, таким чином, отримує додатковий час для відповідної

реакції щодо усунення небезпек.
VІІ. Бенчмаркінг (від англ. benchmarking – початок відліку,

встановлення контрольної точки, «зарубка») – це дієвий інструмент

системи контролінгу, який використовується для визначення стану
власної компанії у порівнянні з іншими організаціями, подібними за

розмірами та сферою діяльності.
Поняття «бенчмаркінг» вперше з’явилося в 1972 році під час

діяльності дослідницької консалтингової групи Інституту

стратегічного планування Кембриджу. Тоді був сформульований
основний принцип бенчмаркінгу: «для того, щоб знайти ефективне

рішення в сфері бізнесу, необхідно знати досвід кращих конкурентів,

які досягли успіху у подібних умовах». Першим практичним
застосуванням теорії бенчмаркінгу став проект компанії Ксерокс

щодо визначення якості виробленої продукції у порівнянні з

найбільш успішнішими на той час японськими аналогами. Це був
«Бенчмаркінг конкурентоздатності продукції».

Бенчмаркінг іноді називають легальним промисловим

шпіонажем. У сучасному трактуванні бенчмаркінг, з точки зору
контролінгу, – це безупинний систематичний пошук і впровадження у

виробництво найкращих методів діяльності найбільш успішних

конкурентів, що приведуть організацію до більш досконалої форми
діяльності та кращої якості продукції.

Він застосовується у всіх сферах діяльності підприємства — у

виробництві, в маркетингу, в управлінні персоналом та ін. Практика
використання бенчмаркінгу в контролінгу приносить вагомі

102