Page 27 - Володимир Пахомов

Мову створили люди, вони її розвивають, удосконалюють. Основна
функція мови – бути засобом спілкування, збереження і передачі знань,
взаємного розуміння.
Сучасний тлумачний словник так пояснює основне значення багатоз-
начного слова мова: “Мова – це сукупність довільно відтворюваних
загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для
об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих пра-
8
вил їх комбінування у процесі вираження думок” .
Мова – єдина, цілісна складна знакова система, точніше система
систем: фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, яка служить не
лише засобом комунікації, обміну думками, закріплення думок, а й
засобом їх формування. Мова як специфічно людський засіб спілкуван-
ня належить одночасно суспільству й індивідуумові. В обох випадках во-
на є продуктом історичного розвитку суспільства, яке користується над-
банням попередніх етапів життя мови. Але мова живе тільки у мовлен-
ні, без нього вона буде мертвою.
“Мовлення – спілкування людей між собою за допомогою мови,
9
мовна діяльність” . “Мовлення – функціонування мови в процесах
вираження й обміну думок, конкретна форма існування мови як осо-
10
бливого виду діяльності” . Отже, мовлення – це практичне користу-
вання мовою в конкретних ситуаціях з наперед визначеною метою;
це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.
Різницю між мовою і мовленням подає Н.Д.Бабич:

Мова – це: Мовлення – це:
1) універсальний засіб навчання і 1) спосіб існування і вияву мови,
виховання людини; “мова в дії”, мовний процес у бага-
2) енциклопедія людського досві- тьох видах і формах (говір, писання,
ду; слухання, читання, мовчазна розмо-
3) першооснова нагромадження ва з самим собою чи сприйняття від
культурних цінностей, засіб вира- інших повідомлення);
ження змісту культури, спосіб вве- 2) вияв процесу формування (а не
дення окремої людини в процес втілення) думки;
суспільного культурного розвитку; 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і
4) один із компонентів духовної правил їх поєднання;
культури суспільства; 4) засіб конкретизації спілкуван-
11
5) засіб координації усіх виробни- ня.
чих процесів;
6) функціонуюча система, нероз-
ривно пов’язана з усіма галузями

8 Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 4. – С. 768.
9
Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 4. – С. 770.
10
Українська радянська енциклопедія: В 12 т. – К.: УРЕ ім. М.Бажана, 1982. – Т. 7.
– С. 57.
11 Див.: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С. 11.
26