Page 30 - Володимир Пахомов

новою формування спільнодавньоруської літературної мови в Києві –
13
центрі середньонадніпрянських полян .
Ознаки української мови (фонетичні, граматичні, лексичні) фіксують-
ся у писемних пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих
XI ст. Однак фіксація того або іншого мовного явища не може вважатися
підставою для визначення часу його виникнення. Кожна мова має допи-
семний період розвитку, лінгвістичні характеристики якого з'ясовуються
методами порівняльного аналізу і внутрішньої реконструкції відповідних
явищ. Окремі риси української мови могли сформуватися уже в допи-
14
семний період.
Існує чимало концепцій зародження і розвитку української мови як
15
окремої слов'янської . Серед них дві основні. Згідно з першою з них
українська мова виникла після розпаду давньоруської, який припадає ні-
бито на XIII-XIV ст. Мовотворчі процеси і поява трьох східнослов'янсь-
ких мов у згаданий період стимулювалися дивергентними процесами, зу-
мовленими припиненням існування Київської Русі, держави, що сприяла
формуванню давньоруської літературної мови, спільної для всіх східно-
слов'янських племен. Разом з тим процеси мовної інтеграції ніколи не до-
сягали за часів Київської Русі ступеня повної нівеляції діалектних відмін-
ностей, що могли вести свій початок ще з праслов'янського періоду.
До виникнення української, як і двох інших східнослов'янських мов,
крім власне лінгвістичних ознак системного плану, спричинилися сус-
пільно-політичні чинники, серед яких найважливішими були поділ Київ-
ської Русі у XII ст. на кілька князівств, руйнівна монголо-татарська агре-
сія проти східних слов'ян, а потім захоплення і поділ українських земель
сусідніми державами. Припускається, що відмінності між південними, за-
хідними і північно-східними масивами східнослов'янських говорів “могли
б лишитися локальними явищами і не привели б до утворення трьох схід-
нослов'янських мов, якби не сукупність історичних умов, що спричинили
формування в XIII-XIV ст. трьох східнослов'янських народностей, кожна
з яких характеризується спільністю території, розвитком своєрідних рис у
культурі і закріпленням у мові тих характерних особливостей, які розви-
16
валися ще в спільносхіднослов'янський період” .
Друга концепція полягає в тому, що безпосереднім джерелом розвит-
ку української, як і інших слов'янських мов, виступає праслов'янська мо-
ва, розпад якої розпочинається орієнтовно в VII ст. У становленні украї-
нської мови виділяються такі періоди: 1) протоукраїнська мова (VII-
XI ст.); 2) староукраїнська мова (XI-XIV ст.); 3) середньоукраїнська

13
Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна
мова: Підручник / За ред. А.П.Грищенка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища
школа, 1997. – С. 6.
14
Русанівський В.М. Джерела розвитку східнослов’янських літературних мов. – К.:
1985. – С. 9-10.
15 Див.: Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К.: Наукова думка, 1993. – 200 с.
16 Історія української мови. Фонетика. – К., 1979. – С. 30.
29