Page 26 - Володимир Пахомов
P. 26

Крім цих функцій, іноді виділяють ще певні факультативні, необов’яз-
        кові функції мови. До них належать, наприклад, магічна функція (вико-
        ристовується у заклинаннях тощо).
             У деяких лінгвістичних працях можна зустріти також поділ функцій
        мови на дрібніші різновиди. Так, емоційну функцію можна розділити на
        власне емоційну (вираження емоцій мовця) і волюнтативну (лат. voluntas
        – воля) (волевиявлення мовця).
            Питання про функції мови є дуже складним і мовознавці досі не при-
        йшли тут до єдиної думки, щоправда, цілком одностайно визнаючи пріо-
        ритет комунікативної функції. У різних працях виділяється від 2 до 20
        функцій.


                                  2.6. Мова і мовлення
             Те,  що  ми  називаємо  мовою,  насправді  містить  у  своєму  складі
        дві різні речі – мову і мовлення.
             Мова – це засіб спілкування, його історично сформоване знаряддя.
             Саме ж спілкування вже не є мовою. Це  – використання засобу, ре-
        зультат дії знаряддя. Це і є мовлення.
             Речення “Студент читає книжку” до складу мови входять слова “сту-
        дент”, “читати”, “книжка”, тип речення (підмет – присудок – прямий до-
        даток), наявний у словах звуковий і морфемний склад, правила відміню-
        вання та дієвідмінювання, правила поєднання слів. А саме це конкретне
        речення до складу мови не належить. Воно є фактом мовлення.
             І будь-яка одиниця, будь-яке правило, реалізовані в реченні “Студент
        читає книжку”, використовується з таким же успіхом у мільйонах, у без-
        межній кількості інших актів мовлення.
             Мовлення – це конкретне говоріння, усне чи письмове, і так само
        сприйняття (слухання або читання). При цьому  терміном мовлення
        прийнято позначати як сам процес говоріння та сприйняття (акт мов-
        лення) чи сукупність цих процесів (її називають мовленнєвою діяль-
        ністю), так і наслідок, результат процесу говоріння – усний чи пись-
        мовий текст.
             Мова і мовлення дуже тісно, невідривно між собою пов’язані. Мо-
        ва об’єктивно існує, реалізується, виявляє себе тільки в мовленні.
             Задумаймося, де і як реально існує мова? У словниках і граматиках?
        Ні, там – тільки описи мови, більш чи менш точні і повні, але ніколи не
        вичерпні. У головах, у мозку людей? Ні, там – тільки знання мови, яке, до
        речі, теж ніколи не буває повним. Реальна мова існує виключно в актах
        мовлення.
             За  влучним  висловом  О.І.Смирницького  мова  видобувається  з  мов-
        лення,  як  метал  з  руди.  І  скажімо, щойно розглянуті нами функції мо-
        ви реально притаманні не самій мові, а мовленню. У мові ж вони наявні
        як призначення.

             Отже:
                                              25
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31