Page 29 - Володимир Пахомов

Обидві форми мають свої переваги, що не дають можливості вважати
жодну з них багатшою чи виразнішою. У писемному вияві мовлення
більш організоване, відзначається ретельністю добору лексики, граматич-
но оформляється складніше, чіткіше, різноманітніше, дотримання норм
тут строгіше. В усному мовленні може безпосередньо застосовуватись ін-
тонація, паузи, міміка і жести. Отже, усне мовлення твориться (і від-
творюється) у кількох виявах: словесному, інтонаційному і візуаль-
ному (міміка, жести). Писемному мовленню два останні вияви не
властиві. Усне мовлення вважається ситуативним, писемне – кон-
текстуальним. Хоча навіть у високоосвічених людей усне і писемне мо-
влення значно відрізняється своєю досконалістю. Людина може добре го-
ворити, але посередньо, а то й погано писати.
Внутрішнє мовлення не реалізується ні у вигляді звуків, ні у вигляді
знаків: воно служить для підготовки процесу спілкування, регулює пове-
дінку, опрацьовує отриману інформацію. Внутрішнє мовлення відбува-
ється значно швидше за зовнішнє, воно фрагментарніше, більш згор-
нуте (часом схематичне).

2.7. Походження української мови

Українська мова належить до східної групи слов'янських мов,
функціонує як національна мова українського народу в Україні. За
даними перепису 1989 р. у складі населення України, яке становило 51,4
млн. чоловік, налічувалось 37,4 млн. українців. З цієї кількості рідною
українську мову вважали 32,8 млн. чоловік. Крім цього, українською
мовою розмовляють українці в Молдові, Казахстані, Киргизії, Росії
(Воронезькій, Ростовській областях, Краснодарському і Ставрополь-
ському краях, Поволжі, на Алтаї, Далекому Сході), у Польщі, Чехії,
Словаччині, Румунії, Угорщині, Сербії, Хорватії, Канаді, США, Бра-
зилії, Австралії та інших країнах.
Українська мова входить до групи слов’янських мов (індоєвро-
пейської сім’ї), яку складають три підгрупи: східнослов’янська (укра-
їнська, російська, білоруська мови), південнослов’янська (болгар-
ська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови) і західно-
слов’янська (польська, чеська, словацька, верхньолужицька і ниж-
ньолужицька мови). Спорідненість їх виявляється в лексиці й граматич-
них системах, у способах словотворення та звукових співвідношеннях
слів і морфем.
“Українська мова має давню писемну традицію, що веде свій початок
від зародження книжності та перших шкіл у Києві після хрещення Русі”,
– стверджують автори підручника “Сучасна українська літературна мова”
за редакцією А.Л.Грищенка, однак не відкидають припущення В.М.Руса-
нівського про те, що у східних слов’ян, зокрема протоукраїнців, могли
існувати регіональні писемні традиції ще до X ст., які були першоос-

28