Page 25 - Володимир Пахомов
P. 25

невідривну  від  мислення  участь.  Отже,  мова  виконує  функцію  форму-
        вання і формулювання думки, яка може відбуватись одночасно із спіл-
        куванням.
             Сучасні  лінгвістичні  праці  виділяють  окремо  репрезентативну (фр.
        representation  –  представництво)  функцію  мови,  інакше  інформаційну
        або референтну (лат. referens – повідомляючий). Іноді цю функцію по-
        дають як три окремі, різні.
             У процесі історичного розвитку людство нагромаджує досвід, неухи-
        льно збільшує коло своїх знань про об’єктивну дійсність. І весь цей дос-
        від,  усі  ці  знання,  проходячи  через  людське  мислення,  відкладаються  в
        мові, зберігаються нею. Мова акумулює в собі досвід людських поколінь.
        Це – акумулятивна функція мови (від лат. accumullatio – нагромаджен-
        ня). Мова є інструментом пізнання навколишнього світу, виконує гносео-
        логічну функцію (від лат. gnoseos – пізнання, грец. logos – слово, учен-
        ня). Інша функція мови – емоційна (кажуть також емотивна) або вира-
        зова (від лат. emoucie – збуджувати, хвилювати). Йдеться про вираження
        ставлення мовця до змісту його повідомлення, про відношення суб’єкта
        мовлення до об’єкта мовлення, йдеться про почуття, емоції мовця. Емо-
        ційна функція притаманна будь-якому висловлюванню, будь-якому текс-
        ту, а не лише поетичній мові.
             Від емоційної функції слід розрізняти іншу мовну функцію, яку мож-
        на визначити як  експресивну (лат.  expressio – вираження). Тут йдеться
        про вираження в тексті не ставлення мовця, а самого мовця. Кожен текст,
        несучи в собі інформацію про позамовну дійсність, водночас містить ін-
        формацію про автора. У словах
                                І мене в сім’ї великій
                                В сім’ї вольній, новій,
                                Не забудьте пом’янути
                                Не злим тихим словом
        Т.Г.Шевченко висловив свою думку-мрію в емо-
        ційній високохудожній формі.
             Обов’язковим  учасником  спілкування,  крім  мовця,  є  також  слухач
        (реальний чи уявний), адресат висловленої думки. Вплив мови на слухача
        – це ще одна функція. Цю функцію мови називають  імпресивною (лат.
        impressio – враження) або апелятивною (лат. appellatio – звертання). До
        національних мовних засобів, що сприяють виконанню імпресивної функ-
        ції належить звертання, наказовий спосіб дієслів, деякі частки тощо.
             Таким чином, мова виконує ряд функцій: комунікативну, мисле-
        оформлюючу, репрезентативну (інформаційну), акумулятивну, пізна-
        вальну або гносеологічну, емоційну, експресивну та імпресивну (апе-
        лятивну). Функції ці нерівнозначні – провідною і визначальною для
        мови  є  комунікативна  функція.  Всі  функції  мови  тісно  між  собою
        пов’язані і всі невід’ємно властиві мові.



                                              24
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30