Page 255 - Володимир Пахомов

Характерно, що відповіді на подібні запитання є також стерео-
типними і, як правило, мають ухильний, позбавлений
інформативності характер. Народна етика приписує не вихваляти-
ся своїм здоров’ям, добрим самопочуттям, гараздами, що, з одного
боку, є виявом скромності, стриманості, а з другого – пов’язується з
давніми віруваннями у зурочення, накликання нещастя вихвалян-
ням.
Людину, що нехтує правилами фатичного спілкування, сприймають у
народі як неввічливу, невиховану.Якщо ж вона не розуміє умовного харак-
теру традиційних запитань, запрошень і переводить їх на реальну основу,
тобто починає докладно розповідати про свої клопоти, негаразди зі здо-
ров’ям, то – як зануду, нечему.
Народна традиція зачину розмови, може, дещо в спрощеному вигляді,
зберігається і в наш час. Принаймні набір традиційних запитань в основ-
ному залишився таким же: Як успіхи? Як справи? Що нового? Що чу-
вати? Як діти? Як мама? і т. п. Наприклад: “Забачивши Данила й Поль-
ку, він шапкує до них уклінно, бо довго не бачилися – цілу зиму. – Живі-
здорові? – Та слава богу! – Що там у вас, у Вищій? – Весна... А новенько-
99
го? Та й розгомоняться на часинку, хоч те новеньке відоме всім трьом” .
Інколи фатичне спілкування переходить у реальне, і тоді традиційні ети-
кетні запитання набувають реального змісту: “”Добривечір, Даниле! – ру-
ки не подав, бо не мав такої звички. – А що воно видать, що чував у біло-
му світі? Висидів цілісіньку зиму на печі, подурнішав дід, то кортить яко-
гось дива начуватися, щоб мізки розворушить... – Та які ж дива, – спрок-
вола розважливо мовив Коряк. – Перезимували, от і слава Богу. Тепер лі-
кувати доведеться” 100 .
Зауважимо, що за сучасними етикетними правилами, цікавитися жит-
тям і справами не прийнято молодшому (за віком і становищем) у стар-
шого. А питати про здоров’я можна лише в людини, про яку відомо,що
вона хворіла, або в старших за віком.
Таким чином, фатичне спілкування – особливий тип мовлення, де
простий обмін звичайними, здавалось би, фразами налаштовує спів-
розмовників вести товариську чи ділову розмову, психологічно під-
водить до суті справи.

18.4 Етикет ділових паперів

Наша ділова документація відображає характер суспільних відносин
у виробничій, управлінській та інших сферах життя суспільства. Тому пи-
тання мовленнєвого етикету в діловодстві набуває принципового, а не
приватного, суб’єктивного, часткового значення. Найголовнішим виявом
етикету є переконливість документа. Вичерпна переконливість ділового
папера досягається тоді, коли укладачеві його вдалося якнайповніше ви-

99 Тютюнник Гр. Твори. – К., 1984. – Кн. 1. – С. 100.
100
Там само. – С. 104-105.
222