Page 257 - Володимир Пахомов

Великі можливості для вираження етичної оцінки дії іншої сто-
рони приховані в такій дієслівній категорії як активний і пасивний
звороти. Порівняйте такі дві конструкції: Ви не виконуєте мого розпо-
рядження по здійсненню поточного ремонту мережі зовнішнього
освітлення і Моє розпорядження про здійснення поточного ремонту
в мережі зовнішнього освітлення не виконується. У першому випадку
невиконання приписується як провина цілком конкретній особі. У друго-
му увага концентрується на факті невиконання, конкретний винуватець
не називається.
У таких випадках, коли треба підкреслити, що факт звершення дії має
більше значення, ніж вказівка на особу діяча, використовується пасивна
форма. Наприклад: Оплата гарантується... Лист надіслано... Ваша теле-
грама одержана... Строки виконання робіт зриваються... Вашу про-
позицію ухвалено... та ін.
Активна форма, звичайно, надає викладові динамізму і вживається в
тих випадках, коли необхідно вказати на конкретну особу як джерело дій:
Завод не гарантує якості виробів після двох місяців з моменту відван-
таження... Головне управління не заперечує проти того, щоб... Великі
можливості в цьому плані містить відокремлення. Вдало застосоване
відокремлення може знизити напруженість викладу, наприклад: Ваше
прохання не може бути задоволене і На жаль, Ваше прохання не може
бути задоволене з таких таких-то причин.
З допомогою відокремленого звороту можна вказати на зв’язок з по-
переднім листуванням, продемонструвавши цим свою добру обізнаність з
питання, що розглядається, наприклад: Як Вам уже відомо, ми... Відок-
ремлений дієприслівниковий зворот може також виступити в цій ролі,
порівняйте: Уважно розглянувши поданий на затвердження проект,
бюро вважає...
Користуючись дієприслівниковим зворотом,
можна сформулювати причини, які були підс-
тавою для прийняття певного рішення (зворо-
том звичайно розпочинають речення), напри-
клад: Враховуючи... Вважаючи... Беручи до
уваги... Керуючись... та ін.
При написанні ділового листа слід пам’ятати, що очікуваний резуль-
тат може бути лише підказаний, але аж ніяк не нав’язаний адресатові.
Тому не слід викладати прохання у формі жорсткої вимоги, яка припускає
лише одне розв’язання проблеми.
У таких випадках доречніше просити не позитивного рішення, а про-
сто розгляду висловленого прохання й винесення певного рішення.
Таке ж негативне враження справляє й надмірна ввічливість (вона
обтяжує мову документа, а часом надає йому фальшивого звучання), особ-
ливо якщо врахувати, що сучасній діловій кореспонденції скоріше влас-
тива сухість, ніж заповнення надмірною ввічливістю.

224