Page 258 - Володимир Пахомов
P. 258

Стриманий тон проявляється ще й тому, що оцінка певної ситуації не
        висловлюється прямо (до того ж суб’єктивно), а дається в опосередкова-
        ній  формі – через констатацію фактів, які мали місце (або повинні були
        мати місце).
             Думка, що її не висловлено в прямій формі, повинна випливати з са-
        мої логіки фактів; це надає ще більшої сили й переконливості документо-
        ві. Тут зовсім недоречне іронізування, прояви грубощів, багатослівні до-
        рікання  та  ін.  Ось  як,  наприклад,  може  бути  сформульоване  розпоряд-
        ження (зверніть увагу: це також своєрідна констатація певного факту):
             Ви повинні бути  присутні на нараді.
             Ваша присутність на нараді обов’язкова.
             Ваша присутність на нараді необхідна.
             Ваша присутність на нараді цій необхідна.
             Ваша присутність на цій нараді просто необхідна.
             Перше речення звучить як категоричний наказ і можливе лише в сто-
        сунках  до  підлеглих.  Друге  речення,  маючи  той  самий  зміст,  звучить
        більш стримано, хоч і не менш категорично.
             Третє речення має дещо послаблену категоричність.
             У четвертому реченні необхідність підкріплюється не безапеляційним
        повинні, а займенником на цій, який виділяє, наголошує те, якою важли-
        вою є саме ця нарада.
             Останнє  речення  має  відтінок  розмовного  мовлення,  проте  звучить
        значно ввічливіше, ніж усі попередні речення. Воно свідчить про те, що
        обидві  сторони  добре  знають  одна  одну,  зокрема  знають  і  те,  що  лише
        щось надзвичайне може перешкодити цій людині прийти на нараду.
             Звичайно,  у  листах-віповідях  завжди  вказується  номер  і  дата  отри-
        мання й тема того листа, на який дається відповідь. Включення теми до
        листа  ще  й  до  його  тексту  (у  формі  розгорнутого  речення)  означає, що
        інша сторона надає особливого значення цьому питанню.
             Етикет  проявляється  і  в  практиці  підписання  ділових  паперів.
        Так,  він  вимагає  дотримання  службового  рівня  при  підписанні  листів-
        відповідей: відповідь на лист, підписаний директором, має бути також пі-
        дписана директором, а не його заступником; проте відповідь на лист, під-
        писаний заступником, може підписати й директор.
             Етикет вимагає також  неухильного  дотримання практики одного чи
        кількох підписів, залежно від документа.
             Лист, адресований окремій людині, а не організації (звичайно він бу-
        ває нестандартним, тобто не виготовляється на бланку-трафареті), доречно
        закінчити словами З повагою або З глибокою пошаною, особливо, якщо
        він містить відомості негативного, відмовного змісту і сама відмова ви-
        словлена в ньому з достатньою стриманістю і ввічливістю.
             Займенник Ваш і всі його варіанти (Ви, Вас, Вами, на Вас, Вам) по-
        винні писатися з великої букви.
             Проте  етикет  не  вимагає  у  листі-відповіді  дотримуватися  тієї  ж  не-
        правильної, вузьковідомчої лексики й термінології, яка була в отримано-

                                              225
   253   254   255   256   257   258   259   260   261   262   263