Page 260 - Володимир Пахомов
P. 260

Так у вас появляється можливість і в ролях зорієнтуватися, і своїми
        навідними питаннями направити розповідь партнера, а значить і всю роз-
        мову, в потрібне вам русло. Недаремно деякі не дуже розумні, але хитрі
        начальники завжди заставляють говорити першими своїх підлеглих. А ті й
        раді старатися. Звичайно, це дуже приємно – першим висловити свою до-
        рогоцінну думку. Але для цього краще використати святковий стіл. У біз-
        несі – дещо інші закони.
             Але от ви обидва висловились, потім обмінялися думками, потім тро-
        хи поторгувались, і, накінець, прийшли до єдиної думки. Знову ж не спі-
        шіть обмінятися рукостисканнями. Всяка ділова розмова повинна мати
        своє резюме – короткий підсумок. Треба обов’яково спочатку підвес-
        ти цей підсумок усно, а потім уже письмово  – договором або хоч би
        коротким протоколом.
             Багато авторів дають в основному поради про те, як обхитрити спів-
        розмовника або перемогти його вольовим натиском. Але найчастіше при
        цьому успіх тимчасовий. Яка нормальна людина побажає бути весь час у
        ролі дитини? Тому найоптимальніший варіант спілкування той, при яко-
        му обидва партнери займають рольові позиції дорослих людей. Спілку-
        вання – це узгодження зусиль для досягнення спільного результату.
        Це головна мета будь-якого спілкування, а ділового – тим більше.


                                          Література:

        1. Аасамаа І. Як себе поводити. – К.: Молодь, 1974. – С. 26-49.
        2. Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духов-
            ність нації. – Львів, 1989. – С. 98-99.
        3. Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Культура мови
            і культура в мові. – К.: НМК ВО, 1991. – С. 74-81.
        4. Білоус М.П. Фатичне спілкування українців // Мова і культура нації. –
            Львів, 1991. – С. 18-23.
        5. Богдан С.К. Культура усного мовлення і телебачення // Мова і духов-
            ність нації. – Львів, 1989. – С. 104-105.
        6. Вакарюк Л.А. Шляхи формування мовної культури студентської моло-
            ді // Мова і духовність нації. – Львів, 1989. – С. 99-101.
        7. Головацький Я. Слова витання, благословенства, чемности і обичайно-
            сти у русинів // Вінок рисинам на обжинки. – Відень, 1847. – Т.1-2.
        8. Жовтобрюх М.А. Культура мовлення і школа // Культура слова. – 1983.
            – Вип.34. – С.3-10.
        9. Журбин С. Как стать богатым и обеспечить себе жизнь, достойную че-
            ловека. – Житомир: Олеся, 1991.
        10. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей //
            Пер. с англ. – К.: Наукова думка, 1991.
        11. Кобзар Л.Г. Інтонація і зміст вигукових висловлень // Культура слова.
            – 1986. – Вип. 31. – С. 48-51.
        12. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1982.

                                              227
   255   256   257   258   259   260   261   262   263   264   265