Page 256 - Володимир Пахомов

словити розуміння ним громадських, а не лише вузьковідомчих чи особис-
тих інтересів. Особисті стосунки відсуваються на задній план насамперед
тому, що переважна більшість ділових паперів оформляється від третьої,
а не від першої особи (така форма звертання як ШАНОВНИЙ... або ВИ-
СОКОШАНОВ-НИЙ... зустрічається лише в деяких гарантійних листах,
які містять прохання, звертання або пропозицію й адресовані конкрет-ній
особі чи особам). Використання форми третьої особи якраз і посилює
громадський характер ділового документа.
Проте повністю відмовитись від будь-яких проявів форм ввічливості
в діловому папері означало б відмовитися від узвичаєних у суспільстві
традицій. Цим і пояснюється така, неодноразово висловлювана, вимога:
“Давно пора перебороти скептицизм стосовно до словесних форм ввічли-
вості й увести в ділове писемне мовлення аспект змісту, присвячений мов-
101
ному етикету” .
Автор цих слів П.В.Веселов далі висловлює жаль з приводу того, що
не стало ще міцною традицією у практиці ділового спілкування просто
подякувати в листі за своєчасну відповідь, за готовність допомогти іншому
підприємству вийти із скрутного становища, за проявлену оперативність
у роботі (“Дякуємо Вам за своєчасну відповідь”, “Увесь колектив на-
шого заводу схвально зустрів Вашу пропозицію” та ін.).
Мовленнєвий етикет не вичерпується списком стандартних сло-
весних зворотів, покликаних висловлювати ввічливість: він повинен
пронизувати діловий папір увесь, від адреси до підписів, включаючи
спосіб викладу тексту.
Так, наприклад, лист-відмову можна розпочати прямо з констатації –
відмови, а можна, перш між сформулювати відмову, пояснити, чим вона
викликана. Якщо перед відмовою є переконливе логічне пояснення, а та-
кож ділова порада, як вийти з ситуації, що склалась, або до кого слід звер-
татись адресатові, то тоді відмова не матиме такого різкого враження й
дасть можливість продовжувати ділові стосунки.
Питання мовленнєвого етикету набуває особливої актуальності й гост-
роти при складанні рекламацій, листів-претензій та інших вимог.
Саме в цьому виді ділової кореспонденції укладачеві листа доводить-
ся особливо ретельно вишукувати належну форму для викладу думки. Як
свідчать факти, часто стриманий тон викладу замінюється відвертими
проявами роздратування, злої насмішки, грубощів. А за нормами етики
службова особа, якій доручено укладання такого важливого документа,
повинна в максимально стриманій формі висловити інтереси свого підп-
риємства. Адже лист, укладений у різкому тоні, викличе відповідь у та-
кому ж різкому й нетерпимому тоні, що знижує ефективність ділового
писемного спілкування і створює нервові, напружені стосунки між підп-
риємствами.

101
Веселов П.В. Современное деловое письмо в промышленности. – 2-е издание. –
М.: Изд-во стандартов. – 1970. – С. 42.
223