Page 251 - Володимир Пахомов
P. 251

Спробуємо заглибитись в суть таких діалогів,
        звернувшись  до  народного  досвіду  культури
        спілкування.
             У  кожного  народу  своя  специфіка  типової
        тематики зачину розмови. Відомо, що в Англії
        з її особливим кліматом бесіда розпочинаєть-
        ся  традиційною  фразою  про  погоду.  Згадаймо
        Елізу Дулітл із п’єси Бернарда Шоу “Пігмалі-
        он”,  котра  старанно  вчилася  розмовляти  по-
        аристократич-ному, вчила типову для салонних
        розмов  фразу  “Сьогодні  прекрасний  день!”  В
        Японії  навіть  ділову  розмову  почнуть  “без-
        змістовними”  балачками  про  погоду,  здоров’я
        і лише після цього перейдуть до суті справи.
        За  свідченням  Н.І.Формановської  зачин  діло-
        вого  листа  японця  виглядає  приблизно  так:
        “Тепер  дмуть  сильні  вітри,  але  ми  сподіває-
        мося,  що  погана  погода  не  впливає  на  ваше
        здоров’я і не завадить нашим діловим контак-
               83
        там” .  У  монголів  традиційні  запитання  при
        зустрічі залежать від пори року. Так, восени
        запитують:  Чи  тлуста  худоба?  Навесні:  Чи
        благополучно  зустрічаєте  весну?  Запитання
        може  пов’язуватися  з  кочівним  способом  жит-
                                   84
        тя: Як кочуєте? . А ось як описує в листі з
        Бейрута (1898 р.) визначний український уче-
        ний-орієнталіст  Агатангел  Кримський  одну  із
        особливостей  арабського  етикету:  “Арабські
        церемонії  бувають  нестерпними.  При  зустрічі
        необхідно до п’яти разів питати про здоров’я
        (“як  твоє  здоров’я?”,  “як  себе  почуваєш?”,
        “які  твої  гаразди?”  і  т.  п.),  а  також  про
        здоров’я родичів. Одного дуже милого студен-
        та  єзуїтів  всі  називають  нечемою,  тому  що
        він  не  питає  про  здоров’я...  Ці  церемонії
        іноді  справжня  мука,  особливо  коли  людина
        нервова або прийшла у справі й квапиться: їй
        ніколи,  а  заговорити  про  справу  не  можна,
        поки  п’ять  хвилин  не  промине  в  комплімен-
               85
        тах” .  Набір  стереотипних,  неінформованих  з
        погляду  реальної  комунікації  запитань  вико-
        нує  насправді  дуже  важливу  етикетну  функцію
        –  встановлення  контакту  та  вияву  підкресле-

        83  Формановская Н. И. Речевой этикет и культура общения. – М., 1989. – С.55.
        84  Там само. – С.153.
        85
           Кримський А. Твори в 5-ти т. – К., 1973. – Т.5. – Кн.2. – С.172.
                                              218
   246   247   248   249   250   251   252   253   254   255   256