Page 250 - Володимир Пахомов
P. 250

лася самостійно і в поєднанні з прикметнико-
        вими означеннями шановний, ласкавий, високо-
        поважний і т. п., з регулятивом пане, з прі-
        звищем.  Внутрішня  форма  слова  “добродій”
        прозора  і  не  містить  ніяких  негативних  схем
        соціального  змісту.  В  “Історичному  словнику
        українського  язика”  проф.  Є.Тимченка  так
        тлумачиться  його  значення:  “що  діє  добро,
        доброчинець”.  А  як  звертання-регулятив  воно
        фіксується у цьому словнику з ХYІІ ст.
             На  наших  очах  повернене  активне  функціо-
        нування багатьох викинутих на периферію мов-
        ної  системи,  призабутих,  а  то  й  забутих
        слів.  Так,  у  сфері  неофіційних  громадських
        структур останнім часом активізувалися звер-
        тання  шановна  громадо,  шановне  товариство  і
        навіть панове-товариство, які розділили сфе-
        ру  використання  із  звичним  і  поширеним  до
        недавнього часу шановні товариші.
             Безумовно,  що  мовні  традиції  важко  лама-
        ються,  а  ще  важче  відроджуються.  Слова  мо-
        жуть  довго  зберігати  коннотації  соціального
        плану,  але  коли  в  суспільстві  відбудеться
        переоцінка  цінностей,  вони  струшують  з  себе
        ті  коннотації,  нерідко  нав’язані  і  поверта-
        ються до активного життя у мові.


                          18.3 Фатичне спілкування українців

             – Добридень –       – здраствуйте –
             – Як справи ? –     – спасибі – добре – як у вас ? –
             – робота – літо – спека – спрага –
             – А настрій ? –     – добре – все гаразд...              Л. Костенко.
             Чи  задумуємось  ми,  чому  при  зустрічі  зі
        знайомою  людиною  після  взаємного  привітання
        розмову починаємо з набору стереотипних, ча-
        сто еліптованих запитань про життя, про здо-
        ров’я,  на  які  отримуємо  лаконічні,  стримані
        відповіді:  “Дякую,  гаразд”,  “Спасибі,  доб-
        ре”, “А як у вас?” Що за цим стоїть? Увага?
        Увічливість? Цікавість? А як сприймаємо, ко-
        ли  наш  співрозмовник  на  запитання  про  здо-
        ров’я  починає  докладно  розповідати  про  свої
        численні хвороби? Нам справді цікаво чи нуд-
        но? Як належить вести себе в такій ситуації?

                                              217
   245   246   247   248   249   250   251   252   253   254   255