Page 241 - Володимир Пахомов

обох сторін. Однак найбільш ефективне використання компромісу – коли
проблема, яка розглядається, не надто складна, не вимагає детального
аналізу та пошуку альтернатив. У складних ситуаціях, які вимагають де-
тального аналізу, різних підходів, додаткової точної інформації, оптима-
льному прийняттю рішення сприяє співробітництво.

17.8 Чи потрібні ділові суперечки?

Дієслово “сперечатися” має дуже широке значення: це всякий виступ
проти поглядів, положень кого-небудь, вираження незгоди з ними. Розум-
на суперечка сприяє сприйняттю істини, дозволяє проникнути в її суть,
зробити своїм завоюванням, зміцнити свої переконання.
Суперечка – це своєрідний “розумовий масаж”. Спеціалісти назива-
ють ділову суперечку “найвищим пілотажем спілкування” або “змаганням
розумів”. Вони, звичайно поділяють всі ділові суперечки на дві групи: ін-
дивідуальні та публічні.
Варто підкреслити, що особливо велике значення цій проблемі – пе-
редусім діловим суперечкам – приділяють за кордоном. У США розділ
“полеміка” включають навіть у всі вузівські програми з ораторського
мистецтва. Академік А.І.Берг, говорячи про публічну суперечку, наголо-
шував, що “у відкритий спосіб сперечатися найбільш ефективно: і тобі, і
всім видно, що твій опонент некомпетентний і мислить необ’єктивно,
знає недостатньо, а тому не має рації”. Та індивідуальну суперечку, а тим
більше ділову, між двома людьми, а особливо між керівником і підлеглим
побудувати досить складно.
Індивідуальна ділова суперечка складна тому, що може швидко бути
причиною особистої неприязні, яка заважає діловому спілкуванню, дуже
погано відбивається на наслідках і результатах, а то й успіхах справи, та
самопочутті (комфорті) людей, які служать спільній справі. Але відразу
підкреслимо, це відбувається лише тоді, коли у сперечальників немає по-
чуття такту та поваги один до одного, або ж забуте почуття відповідаль-
ності та залежності спеціалістів одного рівня чи керівника і підлеглого.
Отже, вступаючи в індивідуальну суперечку, потрібно:
відмовитись від думки, що вам повірять на слово;
чітко сформулювати те положення, яке обґрунтовуєте чи заперечуєте;
добре знати те, із-за чого сперечаєтеся;
точно визначити основні поняття, щоб не сперечатися про різні речі.
Якщо ви маєте “владу”, то в суперечці:
не застосовуйте методи адміністрування;
не переходіть на особисте;
уважно вислухайте та проаналізуйте всі “доведення” опонента (“су-
противника”);
пам’ятайте, що посада і становище – не броня від помилок.

216