Page 228 - Володимир Пахомов

Гріх перший. Перенесення рішення на завтра.
Гріх другий. Виконання роботи наполовину.
Гріх третій. Прагнення зробить все одразу.
Гріх четвертий. Прагнення зробити все самому.
Гріх п’ятий. Переконання, що ви знаєте все краще за інших.
Гріх шостий. Невміння розмежувати функції.
Гріх сьомий і останній. Спроби звернути вину на інших.

16.12 Приймання відвідувачів

Усне ділове мовлення є засобом кожноденного спілкування людей у
процесі виконання ними службових обов’язків, засобом спілкування пра-
цівників з відвідувачами, з представниками інших установ тощо. Службо-
вий працівник повинен бути достатньо компетентним, щоб самостійно
розв’язувати питання, які цікавлять відвідувачів, розшукати потрібну ін-
формацію та ін. Результати бесід з відвідувачами записуються в окрему
книгу (або на картки).
Ділові зустрічі з представниками інших підприємств, установ повинні
бути ретельно продумані, сплановані в часі й організаційно забезпечені.
Ділова людина цінує час свій і чужий: вона намагається розрахувати,
спланувати й раціонально використати його, бути небагатослівною й точ-
ною.
У випадках, коли розв’язання питання не вимагає особистої зустрічі
працівників, доцільніше обмежитися телефонною розмовою.
Від працівника установи відвідувачі чекають діловитості (але без бю-
69
рократизму ), чіткості в роботі, уважності, ввічливості й коректності.
В обов’язки працівника установи входить: спокійно, уважно й привіт-
но вислухати відвідувача, діловито й чітко дати йому пораду.
Усне мовлення в цій сфері спілкування характеризується такими
ознаками: голос не форсується, не напружується; до кінця фрази він поміт-
но знижується, протягом бесіди часто змінюється; темп залежить від те-
матики й ситуації мовлення та від індивідуальних рис мовця; пауз порів-
няно небагато; слова вимовляються менш виразно й старанно, ніж при
публічному мовленні.
Вимоги до складу лексики службової особи теж високі: повна відсут-
ність елементів просторіччя, уникання елементів професійного жаргону,
діалектизмів; багато лексики нейтральної, загальнолітературної; знання
фразеології (крилатих висловів, афоризмів, літературних цитат); володін-
ня формулами ввічливості різних типів, особливо звертань. Тон розмови
повинен бути діловим, спокійним, стриманим, темп – неспішним (але не
байдужим).
70
Вимоги до службової особи при прийманні відвідувача :

69
Бюрократ (від франц. bureaucrate) – службова особа, що виконує свої обов’язки
формально, на шкоду справі, формаліст, волокитник
70
Коваль А. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992.
203