Page 227 - Володимир Пахомов
P. 227

міру співчуття у зв’язку з викладеними неприємними для відвідувача об-
        ставинами, бути терплячим і допомагати висловитися людям, які не вмі-
        ють або не можуть цього зробити та ін.
                                  67
                                                                            68
             Зайва фамільярність  як і перебільшена казенна офіційність  – одна-
        ково погане свідчення про характер стосунків у колективі.
                              16.11  Керівник  і колектив

             Велика роль у створенні колективу і робочої обстановки в ньому на-
        лежить керівникові.
             Великим авторитетом користується той керівник, який намага-
        ється створити в колективі  таку атмосферу, коли кожен працівник
        почуває себе його безпосереднім помічником (це не означає, що сто-
        сунки в колективі мають бути панібратські, фамільярні, однак і крик
        начальницький – не найкращий засіб спілкуванння ).
             Мистецтво керівництва дається не кожному, але коли такий талант є,
        і цього замало.
             Мистецтво керівництва має бути підтримане такими рисами, як: ввіч-
        ливість, коректність в спілкуванні, пунктуальність, дотримання даного
        слова чи обіцянки. Працювати під керівництвом людини доброзичливої,
        людини, яка поважає своїх підлеглих, проявляє високу культуру й такто-
        вність в спілкуванні з ними, буває й цікаво, і плідно, і результативно.
             В очах підлеглих керівник має бути приблизно таким:
               Він знає, як звуть його працівників на ім’я та по батькові.
               Він завжди вітається з усіма.
               Він не зганяє злість на інших, коли винен сам.
               Він не підвищує голосу при розмові.
               Він не нагадує підлеглому безліч разів про зроблену ним помилку, а
               свої помилки визнає.
               Він уміє оцінити добрий жарт і посміється разом з усіма (якщо це не
               висміювання когось із колективу).
               Він довіряє своїм працівникам.
               Він цінує їх час і не відволікає їх від занять якимись дрібницями.
               Він по можливості відгукується на прохання особистого характеру і
               не пишається, і не величається цим.
               Він дає завдання підлеглим у ввічливій формі.
               Він знає всі дрібні недоліки своїх підлеглих (і свої власні) і враховує
               їх у повсякденній роботі.
             Однак навіть найбільш висококваліфіковані керівники із заслуженою
        чудовою репутацією часто впадають у гріхи керівника (в один або й в усі
        сім одразу):


        67
            Фамільярний (від лат. familiaris – сімейний, близький) – безцеремонний, надто
          вільний, розв’я-заний у поводженні, панібратський.
        68
            Офіційний (від лат. officium – служба) – урядовий, службовий, формальний, сухий.
                                              202
   222   223   224   225   226   227   228   229   230   231   232