Page 125 - Володимир Пахомов

Таким чином, зафіксоване в словнику значення слова і є нормою (во-
*
но може з часом змінитися, але це тривалий процес).
Однак однієї нормативності при оцінці слова буває замало. Адже
тільки продумане, вмотивоване вживання слова в тексті документа ви-
правдовує його появу в цьому тексті, незалежно від походження слова,
частотності його вживання в мові та ін.
Перевіряється вмотивованість вживання слова в тексті звичайно та-
ким чином: якщо вся увага одержувача документа зосереджується на його
змісті, а сама форма документа, його словесне вираження сприймається
читачем як щось органічно злите зі змістом, невіддільне від нього – зна-
чить вибір слів умотивований, доцільний. Якщо ж увага читача раз у раз
переключається зі змісту документа на його форму, якщо окремі слова
викликають у читача недовіру, здивування або обурення – це означає, що
укладач документа не знайшов доречніших у цій ситуації слів, що вибір
їх не був вмотивованим.
Слово “являється”, означає “ввижатися уві сні, під час марення”, “по-
ставати перед кимось”, “з’являтися надприродним способом”. Це дієслово
вимагає після себе іменника, переважно в давальному відмінку, напри-
клад: “Чого являєшся мені у сні?, Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті
ясні?” (І.Франко), “Сніг лежав на дахах, на гіллях дерев, на огорожах. Чи-
стою, незайманою являлась природа перед людьми” (А. Хижняк). Наве-
дені приклади далекі від ділового мовлення, стилю: “Акт являється до-
кументом”. Читач посміхнеться і подумає: “Мабуть, акти шахраям у снах
*
являються…”.
Лінивий укладач документа “перекладав” російське слово на свій роз-
суд, а тому в документах українською мовою з’явилися, наприклад, слова
міроприємство, підписка (українською мовою захід, передплата).
Чим вища мовна культура людини, тим швидше і точніше вона відчу-
ває слово, культурна людина знає або відчуває, що, наприклад, повістка й
порядок (денний) – це два різних слова, які не можна замінити одне од-
ним: повістка – це коротке повідомлення про щось, а ще – попереджува-
льний сигнал на залізниці, а порядок денний – це перелік питань, які об-
говорюються на зборах, на засіданнях, на нарадах.
При постійній і наполегливій праці над собою чуття мови освіченої
людини вестиме її все ближче до того єдиного слова, яке в цьому кон-
тексті якнайточніше передаватиме потрібний відтінок думок. Наприклад,
слово напрям вживається, коли йдеться про шлях розвитку чогось, про
якусь течію в суспільному чи літературному розвитку, у військових доку-
ментах, у картографуванні та ін. Коли ж ідеться про переміщення в прос-
торі (рух матеріального тіла) – тоді напрямок (машина поїхала у цьому
напрямку).

* Докладніше див.: Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь,
1992. – С. 118-119.
*
Див.: Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – С. 120.
109