Page 120 - Володимир Пахомов

об’єктивного світу. Отже, основна функція знакової наочності – це ро-
зкриття наочними засобами такого змісту, який за звичайних умов
сприймання не можна зрозуміти, тобто вона дає змогу виявити певні
моменти сутності об’єкта. Матеріальна сторона цього наочного матеріа-
лу є засобом передачі семантичного змісту.
Знакова наочність характеризується високим ступенем абстракт-
ності, тому смисл, який передається з її допомогою набуває форми
поняття.
Донедавна невербальні знаки розглядались як такі, що відігравали
допоміжну роль, служили ілюстративним засобом, який сприяє засвоєн-
ню вербальної інформації. Нині вони виступають як самостійне джерело
одержання нових знань про світ, як одна з найважливіших форм передачі
наукової інформації. Проте словесний текст, як правило, виконує основну
функцію, а на частину невербальних засобів припадає передача додатко-
вої, допоміжної інформації.
Розглянемо такі види знакової наочності як графіки, формули, таб-
лиці, схеми, що найчастіше включаються авторами у структуру тексту.
Завданням графіка (від грец. graficos – письмовий, зображений) є
вираження функціональних залежностей різних явищ і процесів, створення
можливості наочно усвідомити характер зміни функції і її величину при
даному значенні аргумента.
У свою чергу завдання формули (лат. formula – образ, вид, форма),
що є комбінацією математичних знаків, також полягає у передачі зв’язку
(залежності) між певними величинами, вона позбавляє від громіздкого
мовного вираження семантичної інформації. На відміну від природної
мови, яка характеризується багатозначністю слів, що створює труднощі у
досягненні взаєморозуміння між автором і читачем (бо читач іноді розу-
міє слова не в тому смислі, в якому їх використовує автор), знаки мови
формул строго однозначні, що позбавляє від ускладнень при спілкуванні,
сприяє досягненню мети наукового пізнання.
Формула і графік – це контактні конструкції згортання інформа-
ції.
Таблиця (польс. tablica, від лат. tablo – дошка) – це зведення, перелік
предметів, розпис відомостей про що-небудь, розміщених у певному по-
рядку, за графами, що дає змогу читачу наочно аналізувати дані, порів-
нювати їх як по горизонталі, так і по вертикалі.
Функцією схеми (від грец. scheme – вид, форма) є відділення істот-
ного в об’єкті. Схеми – це спрощене зображення, викладення чогось у за-
гальних, основних рисах.
Таблиці й схемі належить у тексті орієнтуюча роль: з одного боку,
вони концентрують увагу читача на головному, істотному; з іншого, –
конкретизують повідомлення з допомогою вміщуваних у них відомостей.
Знакова наочність не спроможна відтворити весь об’єкт, а лише його
значущі моменти.

104