Page 115 - Володимир Пахомов

Коли виписки робляться з різних праць на певні чітко визначені теми,
на кожну з них слід мати окремий зошит. Але найзручніше користуватися
виписками, зробленими на окремих картках, вгорі яких олівцем зазначене
джерело ( повний бібліографічний опис цитованої праці).
Виписки, зроблені на картках, розкладаються в окремі конверти, пап-
ки чи скриньки за тематикою. Кожна виписка (цитата) має бути докумен-
тована згідно вимог стандарту, правопису.
Коли студент у своїй праці цитує чужі слова без лапок, без вказівки
на їх автора, коли чужі слова видаються за власні, це буде плагіат (літера-
турна крадіжка), що переслідується законом.
Подібними до виписок є вирізки з газет. Кожна вирізка повинна теж
мати точне джерело – назву газети, рік, число, місяць, сторінку (якщо в
газеті шість і більше сторінок).
З метою збереження загального уявлення про книгу, статтю чи інший
друкований матеріал, рукопис варто писати анотацію (від лат. annotatio –
зауваження, позначення, помітка). Анотація – коротка стисла характери-
стика документа з погляду його змісту, призначення, форми та інших
особливостей; стислий коментар або пояснення щодо документа, його
призначення чи форми, а іноді навіть короткий нарис, що додається, як
42
правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа.
Близьким до анотації, є резюме (від франц. resume) – короткий ви-
сновок з основними положеннями доповіді, промови, наукової праці, дис-
кусії, оцінка їх. Студентові доведеться писати резюме тоді, коли він пра-
цюватиме над рефератом, курсовою чи дипломною роботами.
Близькими до анотації та резюме є рецензія і огляд.
Рецензія (від лат. recensio – розгляд) – критико-бібліографічна харак-
теристика документа, яка містить його аргументований аналіз, показує
його позитивні властивості та недоліки, дає критичне переосмислення по-
43
даної у документі інформації.
44
Огляд – узагальнена характеристика декількох документів.
Простою формою ведення записів про прочитане вважають складан-
ня планів (від лат. planum – рівне місце, площина), в яких дається поря-
док, послідовність викладу прочитаного матеріалу, перелік питань, яким
цей матеріал присвячено. План буває простим, коли тільки перерахову-
ють ці питання і розгорненим (поширеним), де називаються основні по-
зиції документа. План сприяє визначенню логіки подій чи суджень авто-
ра, допомагає пізніше згадати зміст прочитаного, швидко знайти ті його
моменти, до яких ви захочете повернутися.

42 Див.: Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної
інформатики / Г.М.Швецова-Водка (керівник), Г.В.Сілкова, Л.О.Черепуха та ін. /
Наук. ред. і автор вступ. ст. Г.М.Швецова-Водка. – К.: Кн. Палата України, 1998.
– 116 с.
43 Див.: Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної ін-
форматики. – К.: Кн. Палата України, 1998. – С. 39.
44
Там же.
99