Page 118 - Володимир Пахомов

Світ завжди містить набагато більше інформації, ніж людина
здатна сприйняти.
Вчені запевняють: людина спроможна щось зрозуміти лише тому,
що вона вносить у розсіяну в світі інформацію певний порядок. Однак
необхідно не лише зрозуміти, але й передати інформацію.
Людство винайшло багато способів передачі інформації від найпрос-
тіших – примітивних малюнків на стінах печер, ритуальних вогнищ – до
найсучасніших (радіо, телебачення, телефон та ін.), які забезпечують швид-
кість, економність і високу якість повідомлення. Найуніверсальнішим
джерелом інформації, способом одержання, нагромадження і передачі
знань залишається письмовий текст, з допомогою якого відбувається діа-
лог автора і читача. Саме завдяки використанню джерел людської мудро-
сті, уживленої у слові, книзі, документі, людство створило електронні при-
строї для оптимізації процесу передачі інформації і мріє про спілкування
природною мовою зі “штучним інтелектом” ЕОМ п’ятого покоління.
Книга, на перший погляд, просте явище, насправді terra incognita (з
лат. невідома земля; невідома галузь), яка ще чекає своїх першовідкрива-
чів. “При цьому слід пам’ятати, що не можна усвідомити всі таємниці
книги, але, мабуть, і не варто, бо не все потребує з’ясування, образно ка-
46
жучи, не все має бути сіллю, оскільки тоді будуть суцільні солончаки”.
З часу своєї появи книга нагромадила значний арсенал засобів передачі
інформації – знакових систем, які різняться між собою за формою, функ-
ціями і змістом. Текст як продукт розумової діяльності людини і водночас
джерело знань є надзвичайно складним феноменом. Французький літера-
турознавець і семіолог (з грец. – спеціаліст науки про різні системи зна-
ків, які використовують для передачі інформації) Р. Барт справедливо
вважає, що “текст безмежно відкритий у нескінченність”.
З появою книги текст і зображення починають супроводжувати один
одного. Дослідники й досі не отримали вичерпної відповіді на запитання:
“Чи є надмірним зображення щодо тексту, чи дублює воно інформацію,
яку повідомляє текст, або ж, навпаки, чи текст вміщує додаткову інфор-
мацію, відсутню у зображенні?”
Автор тексту передає читачеві наукову інформацію з допомогою зна-
ків природної мови і знаків-символів, що дає змогу оптимізувати процес
осмислення повідомлення. У процесі наукової комунікації не весь зміст
знання може відтворюватися у формі природної мови – вербальних (лат.
verbalis, від verbus – слово) знаків. Зміст знання, а отже, і змістові відно-
шення текстових елементів можуть виражатися в економній, схематичній
формі, яка дає змогу відображати більшу кількість різних за властивостя-
ми і функціями об’єктів і позначати їх істотні ознаки, не акцентуючи ува-
ги на неістотних.
“Така форма наукового знання, яка впливає своєю семантичною сторо-
ною, передаючи “змістовно насичену” інформацію, “згустки” знання про

46 Корніяка О.М. Лабіринти розуміння: Текст як об’єкт розуміння. – К.: Т-во “Знан-
ня” УРСР, 1990. – С. 4.
102