Page 114 - Володимир Пахомов

Виписки з книг широко використовують вчені всіх галузей науки. На-
приклад, римський історик II ст. до н.е. Пліній Старший залишив після
себе 160 томів виписок із багатьох прочитаних ним творів давніх авторів.
Про багатьох із них знаємо зараз завдяки Плінієвим випискам, бо ці твори
до нас не дійшли.
В одному з листів до Е. Ганської Оноре де Бальзак розповідав: “Ось
уже близько семи років кожного разу, коли я читав твори, в яких йшлося
про Наполеона, і знаходив у них нову і вражаючу уяву-думку, висловлену
ним, я зразу ж занотовував її у велику конторську книгу. Вона постійно
40
лежить на моєму письмовому столі…” Таких виписок зібралося 500. Во-
ни склали підготовлену Бальзаком книгу “Думки і висловлення Наполео-
на”.
Про письменника-фантаста Ж.Верна пишуть: “Його стіл завжди був
завалений новими науковими книгами й журналами. Все, хоч якоюсь мі-
рою цікаве, моментально виписувалося на спеціальні картки. Таких випи-
сок після смерті письменника в його архіві виявилося більше двадцяти
тисяч. Усі нові винаходи й відкриття уважно реєструвалися в його чудо-
41
вій картотеці”.
Таких прикладів можна навести багато. Це свідчить, що виписки з
книг – поширена форма фіксації найголовнішого з прочитаного.
При виборі того, що треба цитувати, й при самому цитуванні потрібно
бути дуже уважним. Цитати не повинні бути дуже довгими. Виписки
обов’язково треба звірити з джерелом, з якого вони зроблені.
Іноді дехто робить виписки не з першоджерел, а з книг, у яких вони
наведені. Зв’язок цих цитат із рештою матеріалу джерела залишається не-
відомим. Коли студента зацікавило якесь твердження в читаній ним книзі,
треба знайти вказане в посиланні джерело і з нього взяти цитату. Коли ж
такої змоги немає, потрібно зазначити, за якою книгою зроблено циту-
вання.
Цитовані слова беруться в лапки. Тільки графічно виділені урив-
ки віршів наводяться без лапок. Коли ж віршовані рядки подаються су-
цільним текстом, вони теж беруться в лапки, а великі літери, з яких почи-
наються рядки, зберігаються. Коли цитата починається не з початку ре-
чення, після лапок ставиться три крапки (…). Якщо у цитаті пропущені
слова, на їх місці теж ставлять три крапки. Щоб не сплутати трьох крапок,
поставлених автором тексту з тими, які поставили ви на місці пропуще-
них слів, останні бажано взяти в квадратні дужки […]. Якщо у виписува-
ній вами цитаті є виділені автором слова (підкреслені, відтворені курсо-
вим, напівжирним шрифтом тощо), це виділення треба позначити. У ви-
падку, коли ви самі вважаєте доцільним підкреслити якісь слова, в дуж-
ках треба зазначити: підкреслення наше і після крапки і тире вказати іні-
ціали від свого імені та прізвища.

40 Бальзак О. Собр. соч.: В 24 т. – М., 1960. – Т.23. – С. 305.
41
Ленобль Г. Предисловие // Верн Ж.. Черная Индия. – М., 1945. – С. 4.
98