Page 113 - Володимир Пахомов
P. 113

квітку,  а  того,  хто  веде  записи,  з  працелюбною  бджілкою,  яка  в  кожній
        квітці знайде нектар, аби перетворити його в мед.
             Л.Толстой, маючи чудову пам’ять, ніколи не покладався на неї, а
        завжди вів записи. Радив постійно мати при собі олівець і зошит, в який
        слід записувати усі варті уваги відомості, спостереження, почуте, думки,
        що їх доводиться набувати під час читання, розмови або роздумів, і вве-
        чері записувати їх за відділами в спеціальній книзі.
             Вибір тієї чи іншої форми ведення записів прочитаного залежить
        від багатьох причин: індивідуальних особливостей людини, зокрема
        її пам’яті, освіченості, набутого досвіду, мети записів. Одна справа, ко-
        ли читаєш для розширення кругозору й естетичного задоволення. У цьому
        випадку  обмежуються  найпростішими  записами  –  “записати  для  душі”.
        Інша справа, коли готують  виступ на семінарі, лекцію, статтю в  газету,
        збирають матеріал для курсової чи дипломної роботи. У другому випадку
        записи повинні бути складнішими, їх форми різноманітні, а головне вони
        повинні бути точними за фактажем, поданим у книзі, статті тощо.
             Найпростіша форма запису – ведення реєстру прочитаного (реєстр
        – від лат. regesta – список, перелік). Навіть запис прізвища автора та наз-
        ви прочитаної книги чи документа допоможе пригадати їх зміст. Разом з
        тим, такі записи дають змогу контролювати інтенсивність та систематич-
        ність у читанні.
             Кожному студентові бажано мати окремі зошити, в які занотовуються
        прочитані книги, документи. Такі реєстри ведуться переважно в хроноло-
        гічному порядку. У записнику українського письменника-сатирика Леся
        Мартовича занотовано, що він, навчаючись у Коломийській гімназії, про-
        читав 487 книг українською, польською, російською й німецькою мовами.
             Зробивши  запис  прочитаної  книги  (вказати  автора,  назву,  місце  ви-
        дання, видавництво, рік видання, кількість сторінок), доцільно додати при-
        мітку про її зміст, назвати головних героїв твору, висловити дуже стисло
        свою думку про книгу.
             Важливою формою записів є  виписки. Здебільшого це цитати (від
        нім. zitat, лат. cito – приводжу, проголошую) – дослівне відтворення яко-
        гось важливого уривка тексту, що привертає до себе увагу глибиною дум-
        ки, яскравістю вислову або, навпаки, викликає сумнів і потребує перевір-
        ки  фактів.  Іноді  виписки  –  це  стислий,  близький  до  дослівного  виклад
        своїми словами важливих положень книги, а також формули, схеми, таб-
        лиці, цифрові матеріали і т.д. Перевага при цьому надається цитатам.
             У раніше читаній книзі зустрічалися потрібні вам зараз думки, висло-
        ви, факти, цифри, але тоді ви їх не виписали. Тепер, щоб їх знайти, треба
        знову перечитати всю книгу, марно витратити час і зусилля. При читанні
        книги все, що вас вразило новизною, запишіть. Варто записувати стисло і
        ваші думки, які появилися під час читання.
             Без попередніх виписок не обійтися при підготовці доповіді, лекції,
        реферату. Треба обов’язково дбати, щоб виписки були не довгими, а кі-
        лькість їх – невеликою.

                                              97
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118