Page 113 - Володимир Пахомов

квітку, а того, хто веде записи, з працелюбною бджілкою, яка в кожній
квітці знайде нектар, аби перетворити його в мед.
Л.Толстой, маючи чудову пам’ять, ніколи не покладався на неї, а
завжди вів записи. Радив постійно мати при собі олівець і зошит, в який
слід записувати усі варті уваги відомості, спостереження, почуте, думки,
що їх доводиться набувати під час читання, розмови або роздумів, і вве-
чері записувати їх за відділами в спеціальній книзі.
Вибір тієї чи іншої форми ведення записів прочитаного залежить
від багатьох причин: індивідуальних особливостей людини, зокрема
її пам’яті, освіченості, набутого досвіду, мети записів. Одна справа, ко-
ли читаєш для розширення кругозору й естетичного задоволення. У цьому
випадку обмежуються найпростішими записами – “записати для душі”.
Інша справа, коли готують виступ на семінарі, лекцію, статтю в газету,
збирають матеріал для курсової чи дипломної роботи. У другому випадку
записи повинні бути складнішими, їх форми різноманітні, а головне вони
повинні бути точними за фактажем, поданим у книзі, статті тощо.
Найпростіша форма запису – ведення реєстру прочитаного (реєстр
– від лат. regesta – список, перелік). Навіть запис прізвища автора та наз-
ви прочитаної книги чи документа допоможе пригадати їх зміст. Разом з
тим, такі записи дають змогу контролювати інтенсивність та систематич-
ність у читанні.
Кожному студентові бажано мати окремі зошити, в які занотовуються
прочитані книги, документи. Такі реєстри ведуться переважно в хроноло-
гічному порядку. У записнику українського письменника-сатирика Леся
Мартовича занотовано, що він, навчаючись у Коломийській гімназії, про-
читав 487 книг українською, польською, російською й німецькою мовами.
Зробивши запис прочитаної книги (вказати автора, назву, місце ви-
дання, видавництво, рік видання, кількість сторінок), доцільно додати при-
мітку про її зміст, назвати головних героїв твору, висловити дуже стисло
свою думку про книгу.
Важливою формою записів є виписки. Здебільшого це цитати (від
нім. zitat, лат. cito – приводжу, проголошую) – дослівне відтворення яко-
гось важливого уривка тексту, що привертає до себе увагу глибиною дум-
ки, яскравістю вислову або, навпаки, викликає сумнів і потребує перевір-
ки фактів. Іноді виписки – це стислий, близький до дослівного виклад
своїми словами важливих положень книги, а також формули, схеми, таб-
лиці, цифрові матеріали і т.д. Перевага при цьому надається цитатам.
У раніше читаній книзі зустрічалися потрібні вам зараз думки, висло-
ви, факти, цифри, але тоді ви їх не виписали. Тепер, щоб їх знайти, треба
знову перечитати всю книгу, марно витратити час і зусилля. При читанні
книги все, що вас вразило новизною, запишіть. Варто записувати стисло і
ваші думки, які появилися під час читання.
Без попередніх виписок не обійтися при підготовці доповіді, лекції,
реферату. Треба обов’язково дбати, щоб виписки були не довгими, а кі-
лькість їх – невеликою.

97