Page 38 - 5637
P. 38

Синтез оптимального ПІ регулятора

              Як  ми  бачили  синтез  оптимального  регулятора  за  критерієм  (2.35)  для

        лінеаризованого  об’єкта  проводить  до  П-алгоритму  керування)  з  матричним

        коефіцієнтом    підсилення,  який  є  функцією  часу   .  В  тому  випадку,  коли  час

        регулювання   → ∞ коефіцієнт підсилення регулятора прямує до постійної величини і

        ми отримуємо звичайний П-алгоритм  керування, правда, з матричним коефіцієнтом

        підсилення.

              Відомо,  що  застосування  П-регулятора    в  контурі  керування,  приводить  до

        статичної  похибки,  яка  в  багатьох  випадках  є  небажаною.  Тоді  як  альтернативу

        П-регулятору  застосовують  ПІ-регулятор,  який    в  усталеному  режимі  забезпечує

        нульову похибку керування.

              Синтезуємо оптимальний ПІ-регулятор для лінеаризованого об’єкта, математична

        модель якого – це система векторно-матричних рівнянь (2.32) і (2.34).

              Нехай критерій  якості процесу  керування  має такий вигляд


                                                1

                                                                                 ̇
                                                                            ̇


                                     ( ̅,   ) =     (       +        +       )                                  (2.69)
                                                2

              Критерій  (2.69)  відрізняється  від  відповідного  критерію  (2.35)  наявністю
                                             ̇

                                        ̇
        додаткового  множника        ,  де     симетрична    додатньо    визначена  матриця
        розміром   ×  , в підінтегральній функції

              Візьмемо  -мірний вектор  , який задовольняє рівняння



                                                             =                                                                   (2.70)


              Тоді математична модель об’єкта (2.32) і (2.34) набуде такого вигляду:
                                                      ̅
                                                        =   ̅ +                                                               (2.71)



                                                             =                                                                   (2.72)


                                                        =   ̅ +                                                                (2.73)
                                            ̅
              Визначимо вектор  ̅ =    , який носить назву розширеного вектора стану об’єкта.

        Тоді рівняння (2.69) – (2.73)  подамо в такій формі:

                                              dz      Α Β x          0

                                                  =               +     V,
                                              dt      0   0 u         I
   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43