Page 35 - 5637
P. 35

Приклад синтезу оптимальної системи керування.

              Синтезуємо оптимальний регулятор для об’єкта, який показаний на рис. 2.6.


                                                               G




                                                H
                                                                          U


                                    Рисунок 2.6 – Схема керованого об’єкта

              Допустимо, що поперечне січення ємності і густина рідини сталі, а інерційністю

        виконавчого механізму і давача рівня нехтуємо.

              Математичну  модель  об’єкта  складемо,  виходячи  із  рівняння  матеріального

        балансу:


                                                     =   −  ( )   ℎ,                                                  (2.61)


        де   ( )  –  статична  характеристика  виконавчого  механізму;     –  керуючий  вплив

        (вихід регулятора).

              Лінеаризована математична модель буде такою


                                                        +   =     −   ,                                                (2.62)


        де    = ∆   –  вихідна  координата  об’єкта;    = ∆   –  збурення,  що  діє  на  об’єкт;


                                                           ( )                                               ( )
          = ∆   –  керуючий  вплив;    =                       –  стала  часу  об’єкта      =                   ;

                                                         ( )                                               ( )


                 ( )          ( )
          =                      ,    ,     –  передавальні  коефіцієнти  об’єкта    за  збуренням  і

                             ( )
        керуючим  впливом;  індекс  “0”  вказує  на  те,  що  значення  відповідних  величин

        відповідає усталеному режиму роботи об’єкта.

              Рівнянню  (2.62)  відповідає  та  алгоритмічна  структура  об’єкта,  яка  показана  на

        рис. 2.7.














                            Рисунок 2.7 – Алгоритмічна структура керованого об’єкта
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40