Page 102 - 5289
P. 102

самостійності  щодо  змін  в  організаційних  структурах  управління.
                           Неабияке    значення    для    організаційної    та   управлінської
                           реструктуризації  мають  механізми  функціонування  ринково-
                           орієнтованих  підприємств,  які,  в  свою  чергу,  потребують  досить
                           значних змін у навичках та кваліфікації персоналу підприємства.
                              Отже,    організаційно-управлінська    реструктуризація    може
                           розглядатися  у  двох аспектах:  по-перше,  як  удосконалення  системи
                           управління підприємством з погляду  її структури, функцій окремих
                           елементів,  їх  розподілу  відповідно  до  нових  для  ринково-
                           орієнтованих підприємств завдань щодо зміни організаційно-правової
                           форми     підприємства    (наприклад,    створення     акціонерного
                           товариства);   по-друге,   як   кооперування     та   інтеграція   з
                           постачальниками,  організаціями,  що  працюють  у  сфері  розподілу
                           товарів  (вертикальна  інтеграція),  або  з  підприємствами,  що
                           випускають аналогічну продукцію, тобто реальними чи потенційними
                           конкурентами, з метою консолідації капіталу, розподілу ринків збуту,
                           проведення єдиної цінової політики тощо (горизонтальна інтеграція).
                              Організаційно-управлінська реструктуризація на сучасному етапі
                           зумовлює  необхідність  освоєння  реінжинірингу,  організаційного
                           аналізу   та   проектування,    створення     ринково-орієнтованих
                           організаційних  структур  управління  з  урахуванням  чинного
                           законодавства тощо.
                                            9.2. Термінологічний словник
                              Закони  розвитку  організації  —  закони,  що  відбивають
                           внутрішньо  необхідні,  сталі  та  істотні  зв’язки  між  елементами
                           організації  та  притаманними  їм  (зв’язкам)  суперечностями,  що  є
                           рушійними силами її (організації) розвитку.
                              Організаційна  криза  —  результат  навмисного  чи  випадкового
                           порушення  законів  розвитку  організації.  Організаційна  криза
                           виступає як спосіб розв’язання суперечностей в організації.
                              Організаційна криза — період «сюрпризів» із боку зовнішнього
                           та  внутрішнього  середовища,  які  формують  систему  кризових
                           ситуацій,  під  час  яких  руйнуються  пріоритети  найвищих  цілей  та
                           стратегій  підприємства,  що  зумовлювали  його  існування  в
                           попередньому періоді. Така криза вимагає від власників і керівників
                           підприємства  специфічних  заходів,  суворих  обмежень  для
                           забезпечення виживання організації та збереження власності.


















                                                           100
   97   98   99   100   101   102   103   104   105   106   107