Page 14 - 4938

стомлення. У щоденнику самоконтролю записується число
ударів пульсу і наголошується його ритмічність.
Для оцінки фізичної працездатності використовують
дані про характер і тривалість відновних процесів, отримані в
результаті виконання різних функціональних проб з
реєстрацією ЧСС після навантаження. Як такі проби можна
використовувати такі вправи.
Проби з присіданнями або з дозованим бігом на місці не
слід проводити відразу після обіду або після занять.
По частоті ударів пульсу під час занять можна судити
про величину і інтенсивність фізичного навантаження. Якщо
частота пульсу під час тренування знаходиться в межах 100-
130 уд/хв., то це свідчить про невелику інтенсивність
навантаження, частота пульсу 130-150 уд/хв. характеризує
навантаження середньої інтенсивності, частота пульсу 150-
170 уд/хв. говорить про навантаження по інтенсивності вище
за середню, а почастішання пульсу до 170-200 уд/хв. властиво
для граничного навантаження.
Функціональні можливості системи дихання можна
визначити за допомогою показника життєвої місткості легенів
(ЖМЛ). При самоконтролі ЖМЛ легко визначити за
допомогою спірометра, які продаються в аптеках.
Є ще один простий спосіб самоконтролю системи
дихання – так звана проба Штанге. Зробіть вдих, потім
глибокий видих і знову вдих, затримайте дихання, затиснувши
ніс пальцями. За секундоміром (або секундній стрілці
годинника) зафіксуйте час затримки дихання. У процесі
тренування час затримки дихання збільшується. Добре
підготовлені спортсмени затримують дихання до 120 с. При
перевтомі і перетренованості здатність затримувати дихання
різко знижується.
Можна затримувати дихання і на видиху (проба Генча).
Вдих, видих, дихання затримати. Треновані спортсмени

13