Page 83 - 4934
P. 83

     особисті якості;
                      недостатнє взаєморозуміння із працівниками;

                      недооцінка значимості дій;
                      уміння виділяти головне;

                      недостатня емоційна стабільність;
                      недостатня наполегливість;

                      невміння передбачати наслідки подій у своїх діях.
                 Характерними  особливостями  стилю  управлінської  діяльності,  які  сприяють

         досягненню успіху, є такі:
                 1. оптимальний розподіл сил і часу на організацію діяльності колективу;
                 2. віддання переваги певним способам вирішення проблем (більш важливо не

         те, скільки часу витрачає на вирішення, а те, яким способом вирішив);
                 3. творче мислення керівника як системотворча (об'єднувальна) ознака моделі

         успішного керівництва;
                 4.  швидкість  сходження  на  посаду  керівника,  адаптація  до  незвичних  умов,

         успішне переборювання труднощів.

                                   4.3. ПРИРОДА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН


                                                                          "Керувати – це означає не втручатися

                                                                                                   в роботу професіоналів."
                                                                                                                               П. Капіца


                  Зміни  —  це  питання,  що  стосується  всіх  організацій.  Більшість  компаній  і
         відділів великих корпорацій доходить висновку, що вони повинні проводити помірну

         реорганізацію хоча б раз на рік, і корінну кожні 4 – 5 років. Зміни всередині організації,
         як правило, - це реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Це зміна організаційної

         структури, продукції, технології, кадрів, повноважень, правил, стратегії тощо. Всі зміни
         взаємопов'язані між собою.
                 Організації  можуть  пристосовуватися  до  змін  у  середовищі  трьома

         способами:
                                    1.       адаптація  до  змін  у  середовищі,  які  не  були

                             заздалегідь  визначені.  В  цьому  випадку  майбутні  зміни  в
                             середовищі не ідентифікуються  завчасно. Отже, для цього способу
                             характерним є реагування із запізненням;





                                                           81
   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88