Page 80 - 4934

Авторитарний керівник нав’язує власну волю підлеглим шляхом
принадження або винагородження. Позиція автократа, яку Мак Грегор називає
теорією "Х" не приймає до уваги здібності виконавців.

Демократичний керівник дозволяє підлеглим приймати участь у прийнятті
рішень (теорія "У"), здійснює вплив за допомогою переконань, розумної віри,

харизми, уникає нав’язувати власну волю підлеглим.
Ліберальний керівник дає підлеглим практично повну свободу.
Інші поведінкові підходи: ситуаційні підходи до лідерства

Теорія найменш привабливого співробітника (Фред Фідлер).
Стиль поведінки є відображенням особистості лідера, і більшість

особистостей потрапляють в одну з двох його категорій, а саме: орієнтовану на
завдання або орієнтовану на стосунки.
Теорія шлях – мета (Мартін Аванс і Роберт Гаус).

Згідно з цією теорією головний обов'язок лідера – це забезпечення можливості
отримання працівниками цінних або бажаних винагород і роз'яснення підлеглим

типу поведінки, що приведе до визначеної мети або очікуваної винагороди.
Модель Врума-Єттона-Яго. Теорія доводить, що ефективність рішення
найліпше вимірювати двома параметрами: якістю рішення і сприйняттям того чи

іншого рішення працівниками.
Нові ситуаційні підходи до лідерства

Модель зв'язку лідер – підлеглий. Модель відображає те, що лідери можуть
мати різні стосунки з різними підлеглими.

Теорія життєвого циклу. Модель передбачає, що лідерська поведінка
залежить від зрілості працівників.

Споріднені концепції лідерства
Концепція заміни лідерства визначає ситуації, у яких лідерська поведінка
нейтралізована або замінена особистими рисами підлеглих, характером завдання й

організацією.
Концепція харизматичного лідерства передбачає, що харизма є однією з

індивідуальних характеристик лідерства. Це – форма особистої привабливості, яка
стимулює визнання і підтримку.
Концепція трансформаційного лідерства йде далі від традиційних очікувань,

його завдання — передавати іншим сенс місії, стимулювати навчальний досвід і
заохочувати нові способи мислення.

Отже, як процес, лідерство – це використання непримусових важелів впливу
для формування цілей певної групи чи організації, для мотивування поведінки з
метою досягнення цих цілей і для визначення групової чи організаційної культури.

78