Page 217 - 4934

Вступ
З кожним роком збільшується кількість працівників – в основному розумової праці,
яким доведеться застосовувати науку менеджменту в своєму житті. Знайомство з

теорією менеджменту допоможе їм у пошуках роботи, на якій вони з максимальною
ефективністю зможуть реалізувати свої можливості, і в постійному підвищенні кваліфікації.

Працівники розумової праці повинні зберігати молодість душі і ясний розум протягом
всього трудового життя, а це приблизно 45 років. Крім того, в житті кожного з них може
настати момент, коли треба буде змінити рід занять, місце або профіль роботи.

Велика вірогідність того, що сьогоднішні працівники розумової праці переживуть
організації, в яких працюють. Навіть якщо фахівець не поспішає починати трудову

діяльність – наприклад, продовжує навчання майже до 30 років, отримує вчений ступінь, –
те все одно, враховуючи середню тривалість життя в розвинених країнах, він доживе
приблизно до 80 років. І, швидше за все, він продовжуватиме працювати, хоч би неповний

робочий день, десь до 75 років або навіть більше. Іншими словами, його середній трудовий
стаж складе близько 50 років. Але середня тривалість існування процвітаючого

підприємства не перевищує 30 років, а в період найбільших потрясінь, в який ми якраз
вступаємо, буде ще меншою. Навіть в організаціях, «запрограмованих» якщо не на вічне, то
хоч би на тривале життя, – в школах, університетах, лікарнях і державних установах, –

скоро відбудуться серйозні зміни, обумовлені складним періодом, що розпочинається.
Якщо якісь з цих установ і переживуть період потрясінь принаймні в тому вигляді, в якому

вони існують сьогодні, то їм доведеться змінити організаційну структуру, профіль
діяльності, обсяг знань і підхід до набору кадрів. Тому зростає вірогідність того, що

організація, в якій працівник, а особливо розумової праці, починав свою трудову діяльність,
просто припинить існування. Отже, працівник має бути готовий перейти на іншу роботу,
обійняти нову посаду і взагалі розпочати нову кар'єру.

Розглянемо нові вимоги, які сьогодні постають перед кожним окремим
працівником.

Найбільші діячі в історії людства – Леонардо та Вінчі, Наполеон, Моцарт –
постійно працювали над собою. Саме тому вони багато чого досягли. Але діячів

такого масштабу небагато. Їхній рівень обдарованості і масштаби діяльності не
дозволяють ставити їх в один ряд із звичайними людьми. Але сьогодні навіть люди
зі скромними здібностями, найзвичайніші люди, повинні навчитися ними керувати.

Працівники розумової праці незабаром зіткнуться з новими вимогами.
1. Їм треба своєчасно знайти відповіді на такі питання. Яке моє покликання?

До чого у мене є здібності? Який мій стиль роботи?
2. Їм треба знайти відповідь на питання: де моє місце в житті?

215