Page 211 - 4934
P. 211

«Нові службовці»
                 До  цих  пір  говорилося  про  продуктивність  працівників  розумової  праці,  які
         займаються тільки інтелектуальною працею. Але дуже багато працівників розумової

         праці займаються як розумовою, так і фізичною працею, гармонійно поєднуючи їх.
         Назвемо таких працівників «новими службовцями».

                 До  цієї  категорії  відносять  фахівців,  які  застосовують  найбільш  передові
         знання у своїй щоденній фізичній праці.
                 Але в групу «нових службовців» входить також велика кількість людей, чия

         робота другорядна, але від цього не менш важлива.
                  «Нові  службовці»  складають,  можливо,  найбільшу  –  і  найбільш

         швидкозростаючу  –  групу  в  категорії  працівників  розумової  праці.  До  цієї  групи
         входять  майже  всі  працівники  медицини  та  охорони  здоров'я:  лаборанти,
         реаніматологи, рентгенологи тощо. До них же належать дантисти і всі, хто працює в

         стоматології. У групу «нових службовців» входять і механіки автомобілів, а також
         всі фахівці, які займаються ремонтом та обслуговуванням техніки. Можна сказати,

         що  «нові  службовці»  XXI  століття  –  це  висококваліфіковані  робітники  XIX-XX
         століть.
                 «Нові  службовці»  –  це,  мабуть,  єдине,  в  чому  розвинені  країни  мають

         справжню і безперечну конкурентну перевагу.
                 США сьогодні – єдина країна, яка усвідомлено реалізує цю перевагу в своїй

         абсолютно унікальній загальнонаціональній системі суспільних коледжів. Суспільні
         коледжі спочатку створювалися (на початку 20-х років) для підготовки службовців,

         які  повинні  мати  і  теоретичні  знання,  і  практичні  навики.  Саме  на  цьому  і
         ґрунтується  величезна  перевага  американської  економіки  в  продуктивності  та
         унікальна поки що здатність США створювати нові й унікальні галузі індустрії.

                 На  початку  20-х  років  інженерно-технічний  персонал,  що  працював  з
         клієнтами,  перетворився  на  головну  витратну  ділянку  компанії  і,  одночасно,  на

         основне джерело скарг і незадоволеності клієнтів. АТ&Т, яка на той час стала майже
         монополістом в забезпеченні телефонного зв'язку в США і частково в Канаді, було

         потрібно близько п'яти років (з 1920 по 1925 роки), щоб зрозуміти, що її ключове
         завдання (місія) полягає зовсім не в установці, підтримці в робочому стані, ремонті і
         заміні  телефонних  апаратів  та  з'єднань.  Завдання  полягає  в  задоволенні  клієнтів.

         Після  того,  як  компанія  зрозуміла  це,  організаційні  проблеми  вирішилися  самі
         собою. Спершу було вирішено, що техніки-телефоністи повинні самі визначити суть

         поняття  «задоволення  клієнта».  В  результаті  з'явилися  стандарти,  згідно  з  якими
         будь-яке замовлення на новий телефон або на прокладку додаткового телефонного
         дроту повинно виконуватися протягом 48 годин з моменту отримання замовлення, а

                                                          209
   206   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216