Page 210 - 4934

7. Працівник розумової праці як основний капітал.
Ніде різниця між працівниками фізичної і розумової праці не виражена так явно, як в
економічних теоріях. Економічна теорія та значною мірою практика розглядають фізичну

працю як витратну. Розумова ж праця, якщо ми хочемо зробити її продуктивною,
повинна розглядатися як (основний) капітал.

Витрати потрібно жорстко контролювати і зводити до мінімуму. А капітал потрібно
збільшувати.
Проте, навіть якщо не брати до уваги такі втрати, як втрати через плинність кадрів,

витрати на наймання нових працівників і перепідготовку старих, фізична праця як і раніше
вважається збитковою. Таке положення справ спостерігається навіть в Японії, не дивлячись

на прийняту систему довічного найму і традиційну лояльність працівників, які трудяться в
одній компанії, зберігаючи їй вірність до самої пенсії. До того ж на уявленні про те, що всі
працівники фізичної праці (за винятком висококваліфікованих фахівців) однакові, все ще

ґрунтується менеджмент трудового процесу, що складається з мільйонів різноманітних
операцій, майже всі з яких належать до категорії фізичної праці.

Всі ці концепції абсолютно непридатні для працівників розумової праці.
Працівники фізичної праці не володіють засобами виробництва. Вони повинні
володіти величезним і дуже цінним досвідом роботи. Але цей досвід можна застосувати

тільки на даному робочому місці. На якомусь іншому робочому місці його вже не
застосуєш. Він «не портативний».

Працівники розумової праці володіють своїми засобами виробництва, тобто тими
знаннями, які зберігаються у них в голові. Це абсолютно «портативний» і надзвичайно

ємкий вид основного капіталу. Оскільки працівники розумової праці володіють своїми
засобами виробництва, вони дуже мобільні. Фігурально виражаючись, працівники фізичної
праці більше зацікавлені в роботі, ніж робота в них. Можливо, не про всіх працівників

розумової праці можна сказати, що вони потрібні роботі більше, ніж робота їм. Але в
переважній більшості випадків взаємовідношення працівників інтелектуальної праці з

організацією, роботою, що забезпечує їх, характеризуються тим, що вони зацікавлені один в
одному однаковою мірою.

Обов'язок менеджменту полягає в тому, щоб зберігати основний капітал установи і
примножувати його. Як змінюється зміст цього твердження, коли капіталом стають знання
кожного окремого працівника? Що потрібно для залучення та утримання

високопродуктивних працівників розумової праці? Що необхідно для підвищення їхньої
продуктивності і перетворення цієї продуктивності на виробничі потужності

організації?

208