Page 21 - 4934

3. фінансові (залучення капіталів і управління ними);

4. страхові (захист майна й особи);
5. облікові (інвентар, витрата, прибутки, статистика);

6. адміністративні (планування, організація, мотивація,
контроль і координація).

Таким чином, Файоль, на відміну від Тейлора, орієнтувався на вищий рівень
менеджменту. Тейлор розглядав цехове управління, Файоль – вище адміністрування.
І хоча сьогодні слово менеджмент і адміністрування скоріше розглядаються як

синоніми, період діяльності Файоля є важливим в історії вчень менеджменту,
оскільки саме з ним пов'язана спроба побудувати загальну теорію як універсальний

процес, а саме управління виокремити в особливий вид діяльності.
Виникнення філософії менеджменту, яка ґрунтується на розумінні мотивів
груп і окремих індивідуумів, пов'язано насамперед з ім'ям Мері Паркер Фоллет

(1868—1933).
М. Фоллет робить висновок, що, по-перше, суспільство має будуватися на

групових принципах, а не на Індивідуалізмі, і що людина не може мати незалежних
від суспільства прав, так само як і діяти проти волі суспільства.
На цьому ґрунті Фоллет робила спробу відповісти і на питання про групові

конфлікти. Вона висунула ідею про те, що будь-який конфлікт інтересів сторін може
бути вирішений одним із таких чотирьох шляхів:

1. добровільним підкоренням однієї зі сторін;
2. боротьбою і перемогою однієї з них;
3. компромісом між ними;

4. інтеграцією інтересів сторін.
Оскільки жодний із трьох перших шляхів цілком не задовольняв обидві

сторони, Фоллет визнавала лише четвертий — інтеграцію, що давав можливість
досягати єдності волі і співпраці.

Мері Фоллет ближче, ніж будь-хто з основоположників менеджменту
підійшла до його розуміння через призму людських цінностей, психології і групових

інтересів.
Дж. Мейо (1880—1949). Саме з його дослідами над колективами робітників
пов'язане не тільки нове слово в промисловій психології, а й новий напрям у

виробничому управлінні, що стало відомим під назвою "людських відносин".
На думку Мейо, будь-яке суспільство ставить такі основні цілі:

1. забезпечення матеріального (економічного) існування;
2. підтримка соціальної солідарності його членів.

19