Page 19 - 4934

Рис. 1.7. Еволюція менеджменту

Школа наукового управління зародилася з роботами Ф. Тейлора (1856 –

1915). Система Тейлора заклала основу наукової організації праці, через "створення
численних правил, законів і формул, які змінюють особисту думку працівника і які

можуть бути застосовані з користю тільки тоді, коли буде створений систематичний
облік, вимір їх діяльності". Тейлор ввів розчленування трудового процесу на окремі

елементи з метою їх аналізу і найкращого освоєння.
Тейлор запропонував систему, що складалася з трьох частин:
1. Установлення норм (стандартів) за допомогою

хронометражу.
2. Відрядна оплата праці.

3. "Платити людям за роботу, а не за їхню присутність".
На його думку, така система усувала головну ваду оплати, побудованої на

принципі "розподілу прибутку" наприкінці року або за результатами праці, і
максимально стимулювала щоденний виробіток робітника. При цьому Тейлор ясно
визначав обов'язок менеджера брати на себе відповідальність у разі загальної

невдачі, а не перекладати її на робітника.
Визнання управління наукою, а також величезного теоретичного внеску в неї

Ф. Тейлора відбулося після опублікування ним книги "Принципи наукового
управління" (1911). Саме тут Ф. Тейлор виклав філософські (методологічні) погляди
на менеджмент. Вони ґрунтувалися на положенні про взаємозацікавленість, тобто

спільність інтересів як роботодавця, так і кожного працівника в розвитку
виробництва. Те, що в попередніх працях було висловлено не завжди чітко й

обмежене рамками підприємства, цеху, в цій роботі дістало ясний виклад, причому
мало загальне значення.
Останнє особливо яскраво виявилось в чотирьох основних принципах

17