Page 20 - 4934

менеджменту, надалі не тільки багаторазово повторених іншими дослідниками, а й
ґрунтовно ними розвинутими.
1. Використання наукових методів і вироблених на їхній

основі стандартів трудових операцій.
2. Підбір робітників на основі наукових критеріїв з

урахуванням їхніх здібностей і можливостей досягнення встановлених
стандартів і норм.
3. Постійне підвищення кваліфікації робітників, забезпечення

їхньої наукової освіти і розвитку.
4. Психологічна сумісність, дружня співпраця і кооперація

адміністрації (менеджерів) і робітників у справі практичного
впровадження НОП, реалізації названих вище принципів.
Як досвідчений практик і розсудливий учений Тейлор не вважав, що

науковий менеджмент – це ліки, які виліковують за одну ніч. Він також не вважав,
що науковий менеджмент є універсальним і незмінним. Менеджмент як теорія йде

за практикою й еволюціонує в міру її розвитку.
Виникнення адміністративної школи пов'язано з ім'ям француза Анрі
Файоля (1841—1925). Тому еквівалентом її назви є "файолізм", а еквівалентом її

сутнісної характеристики —"загальна теорія менеджменту".
Файоль робить спробу теоретичного узагальнення практики менеджменту з

метою створення теорії менеджменту. У 1908 р. у доповіді на ювілейному засіданні
Товариства видобувної промисловості він пропонує перелік принципів

менеджменту, головними з яких були:
- централізація і децентралізація влади. Це є питанням
міри. Необхідно просто знати оптимальне їх співвідношення, яке

найбільше відповідає інтересам підприємства;
- сутність працівника. Кожний працівник усвідомлено чи

неусвідомлено є частиною організації, вкладає в неї свою душу;
- єдність керівництва. Повинен бути один керівник і один

план дій для досягнення загальної цілі;
- порядок. Кожній людині своє місце і кожний — на своєму
місці;

- єдність персоналу. У єдності сила.
Файоль поділяє операції, що виконуються на підприємствах, на шість груп:

1. технічні (виробництво, виготовлення продукту, його
перероблення);
2. комерційні (купівля, продаж, обмін);

18