Page 204 - 4934

комерційної, так і некомерційної, – стануть її працівники розумової праці та їхня
продуктивність.

1. Продуктивність працівників фізичної праці.
Спершу давайте глянемо, чого ми досягли до сьогоднішнього часу.

Минуло понад сто років з того моменту, коли працівники розумової праці,
вперше звернувши увагу на фізичну працю і на працівника фізичної праці, почали
вивчати як першого, так і другого. Великі поети, грек Гесіод і, декількома

століттями пізніше, римлянин Вергілій оспівували працю землероба. Але ні праця,
про яку вони писали, ні герої та їх здобутки не мали нічого спільного з реальністю.

Ні Гесіод, ні Вергілій ніколи не брали в руки серп, не пасли овець, навіть не бачили,
як це роблять інші. А в XIX столітті про фізичну працю і трудящих узявся писати
Карл Маркс, який не лише був ледве знайомий з робітниками, але ніколи і близько

не підходив до верстатів, на яких вони працювали. Першою людиною, хто
спробував виконати роботу працівника фізичної праці, одночасно вивчаючи її, був

Фредерік Уїнслоу Тейлор.
Впродовж історичного періоду, про який у нас є письмові свідчення,
поступово змінювався зміст поняття, яке ми сьогодні називаємо «продуктивністю».

Зміни ці відбувалися унаслідок появи нових інструментів, методик і технологій; це
був прогрес в тому, що економіст називає «капіталом». Одночасно дуже мало

змінилося те, що економісти називають «працею», іншими словами, продуктивність
праці робітника. Історично склалася думка, що продуктивність зростає тільки в разі

підвищення інтенсивності праці або збільшення тривалості робочого дня.
Економісти XIX століття не погодилися б з більшою частиною того, що сьогодні
роблять їх колеги. Але всі вони були одностайні в тому, що в рівні кваліфікації

працівників існують величезні відмінності; що ж до продуктивності, то тут різниця
обумовлена виключно старанністю одних робітників та лінощами інших. Поняття

«продуктивності» не існувало. Воно і сьогодні частенько вважається «зовнішнім
чинником» і не вписується в рівняння більшості сучасних економічних теорій.

У перше ж десятиліття після того, як Тейлор вперше звернув увагу на фізичну
працю і взявся за її вивчення, продуктивність цього виду праці почала зростати
невидимими темпами. Вона до цих пір стабільно збільшується зі швидкістю в 3,5%

на рік – це означає, що з часів Тейлора продуктивність зросла в 50 разів. Саме на
цьому чиннику зростання ґрунтуються всі економічні і соціальні досягнення XX

століття. Продуктивністю працівника фізичної праці створене те, що сьогодні
називається «розвиненою» економікою. До Тейлора нічого подібного не існувало –
економіки всіх країн були однаково «недорозвиненими». Сьогодні «недорозвинена»

202