Page 92 - 4930

реалізує смисл його життя, але така зміна установки або спонукання робить з інди-
віда зовсім іншого члена суспільства, що може призвести до цілком протилежних
реакцій з боку як близьких людей, так і суспільних та державних органів (як засу-
дження, покарання, так і схвалення, заохочення, винагорода), що так або так ведуть
до зміни його соціального статусу.
Ми підійшли до осягнення причини табу на пізнання тайни рівневості соціально-
го дозрівання діяльнісної здібності індивіда. Кожному зацікавленому в удосконаленні
власних здібностей учневі необхідно знати, що стійкість психічної установки індивіда
на той або той спонукач до життєдіяльності визначається й підкріплюється, так би мо-
вити, з двох боків: знизу, або з внутрішнього боку – з боку нейрофізіологічного, реф-
лекторно-домінантного механізму, який забезпечує збереження й функціонування
установки, і зверху, або із зовнішнього боку – з боку суспільства, в яке він включений
своєю життєдіяльністю і яке наповнює її (установку) людським змістом і спрямовує її
функціонування.
Проаналізуємо деякі ідеї О. О. Ухтомського про сутність і роль домінанти в жит-
тєдіяльності індивіда. Передусім уточнімо зміст цього поняття: „Домінанта як за-
гальний робочий принцип центрів полягає в тому, що частково під впливом вну-
трішніх гормонів організму, частково під рефлекторним впливом іззовні в нервовій
системі утворюються осередки підвищеного збудження, які саме з огляду на їхню
підвищену збудливість полегшено реагуватимуть на найрізноманітніші й віддалені
подразнення…” [46, с. 34]. Отже, домінанта – це осередок збудження в корі головного
або спинного мозку, який формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
Досліджуючи механізм виникнення домінанти, О. О. Ухтомський доходить висновку,
що вона створюється шляхом накопичення збудження в певній частині спинного
або головного мозку за рахунок гальмування інших центрів [46, с. 41].
О. О. Ухтомський довів, що формування домінанти завжди супроводжується ви-
никненням в укорі головного мозку інтегрального образу, який фіксується в пам’яті.
Домінанта може зникнути, а образ залишається в пам’яті. Відновлення в пам’яті
образу веде до відновлення домінанти. Осмислюючи роль домінанти в роботі кори
головного та спинного мозку, фізіолог уводить поняття „орган” і пише, що домінан-
та – це динамічний, фізіологічний орган нервової системи, який є поєднанням збу-
дження й гальмування, причому поточні збудження зміцнюють попередні і ще біль-
ше гальмують раніше загальмовані ділянки [46, с. 72, 84].
Домінанта, за О. О. Ухтомським, є чинником поведінки. Саме на підставі домінанти
формується поведінка живого організму й зокрема людини. Виходячи з цього зв’язку,
учений ставить завдання – зрозуміти закономірності поведінки, спираючись на ме-
ханізм домінанти. „Сурова істина про нашу природу в тому, що в ній ніщо не прохо-
дить безслідно і що „природа наша роблена”, як висловилася одна древня мудра лю-
дина. Із слідів того, що минуло, виростають домінанти та спонукання теперішнього,
для того щоб визначити майбутнє. Якщо не оволодіти вчасно зачатками своїх домі-
нант, вони заволодіють нами. Тому, якщо треба виробити в людині продуктивну по-
ведінку з визначеною спрямованістю дії, цього досягають щохвилинним, неусипним
культивуванням необхідних домінант. Якщо в окремої людини не вистачає для цього
сил, цього досягають суворо побудованим побутом” [46, с. 106]. У цьому твердженні

91