Page 89 - 4930

і не інтерпретують адекватно ті аспекти поведінки, які знаходяться поза їхнім фоку-
сом застосування” [51, с. 584]. Наприклад, теорія З. Фрейда описує переважно вну-
трішній світ і поведінку залежної людини; теорія Б. Скінера пояснює механізми фор-
мування поведінки посередньої людини; концепція А. Маслоу розглядає розвиток
людини скрізь призму потреб; концепція К. Роджерса наполягає, що тенденція до ак-
туалізації є керівним мотивом у житті. На відміну від викладених теорій, авторська
концепція чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності охоплює й пояснює значну
кількість емпіричних фактів, і в знятому вигляді містить наявні теорії особистості
й описує відомі на сьогодні типи людей: залежних, таких, що пристосовуються (по-
середніх), особистостей і геніїв.
Шостий критерій – функціональна значущість. Цей критерій означає застосуван-
ня теорії до практичних потреб людини. Запропонована теорія, як ніяка інша, дозво-
ляє зрозуміти людину цілісно – з боку її спонукань, умінь, знань, мислення. Сьогодні
актуальною є потреба в духовному розвитку людини. Запропонована концепція не
лише дає відповідь людині, що їй необхідно робити в умовах екзистенційної кризи,
але й пропонує механізми розвитку її духовного світу.

2.4. Гіпотеза про нейропсихічні механізми функціонування рівнів
соціального розвитку діяльнісної здібності індивіда

Істинна ідея, як магніт, здатна
з купи різноманітних фактів
притягати до себе лише „залізні”.
Петро Анохін

Інформація про ієрархію соціальних чинників, що визначають ієрархію спонукань
до трудової діяльності, розкриває нам як сутність вимог суспільства (процес вектора
„а” на рис. 11) до ступеня досконалості діяльнісної здібності індивіда „Х” як продук-
ту шкільного виробництва (процес вектора „d” на рис. 11), так і варіанти способів
їх задоволення. Суспільству як соціальному організму для нормального функціо-
нування необхідно, щоб якомога більше індивідів мали особистісну здібність бути
спонукуваними в трудовій діяльності інтересом і робили це не зі страху або вигоди,
а з обов’язку честі й совісті, брали на себе відповідальність за точність, надійність,
людськість відтворюваних ними суспільних взаємозв’язків.
На жаль, навчальний процес у школі, що існує, не лише не сприяє розвитку осо-
бистісного – третього – рівня діяльнісної здібності учнів, але й руйнує задатки до
нього. Тому будь-яке суспільство змушене знову й знову відшукувати засоби та спо-
соби, за їхньою суттю паліативні, для компенсації недоотриманих особистісних зді-
бностей випускників школи, яких вимагає життя. Це, наприклад, сітки тарифних
ставок і посадових окладів з надбавками й відрахуваннями, ревізійні комісії, рефор-
мування школи в тих або тих її ланках, функціонування ієрархічної системи судових
органів і системи пенітенціарних закладів, що є надто дорогим, але малоефективним,
оскільки не відновлює відсутні в людини здібності.

88