Page 49 - 4930

[Див.: 26, с. 125]. Він уважає, що в основі подальшого технічного прогресу має лежати
революція ефективного використання ресурсів. Але ж цілком очевидно, що ніяке
ефективне використання ресурсів не допоможе, якщо людство не відмовиться від
пріоритету матеріального над духовним і не змінить структуру своїх потреб.
Ситуація, уважає С. Грабовський, вимагає швидких нестандартних політичних
та економічних рішень з боку політичної еліти провідних держав. Однак цього, на
жаль, не спостерігаємо. А між тим усі три концепції й позиція С. Грабовського не
враховують висновків А. Печчеї про те, що умовою розв’язання глобальних проблем
є переосмислення напряму людського розвитку – персоналістична революція. Дослі-
дження С. Грабовського також засвідчило, що світова політична еліта поки не здатна
переосмислити наявну парадигму буття людства. Стаття оголила ще одну пробле-
му: хто здатен стати суб’єктом трансформації наявної парадигми буття людини? На
нашу думку, гостра необхідність переосмислення віджилої парадигми вимагає нових
концептуальних персонажів, серед яких гідне місце мусять зайняти філософи та свя-
щеннослужителі.
У 2011 році виходить стаття українського філософа Костянтина Корсака „Нооеко-
номіка (4 хвиля) – шлях сталого розвитку людства у ХХI столітті”. Автор вводить до
наукового обігу нові поняття, оскільки вважає, що людина в своєму розвитку дійшла
до певної межі, тому старі підходи й поняття вже непродуктивні. Філософ справед-
ливо й конструктивно критикує футурологів за відсутність у них уяви, але, на нашу
думку, обмежує власну. З історії відомо, що нове (якщо воно дійсно нове) охоплює
всі аспекти життєдіяльності людини. З усією категоричністю скажемо, що людина та
проблема її духовного вдосконалення, сфера її спонукань до діяльності й механіз-
ми детермінації залишилися за межами філософської уяви фахівців з прогнозування
майбутнього. Підводячи підсумок дослідженням футурологів, К. Корсак стверджує,
що вони не виходять „на рівень форсайтного передбачення (для цього ультимативно
необхідним є врахування відкриттів, які ще не зроблено), оскільки діють у межах
неминучості лінійної закономірності в розвитку людства” [35, с. 21]. Погоджуємося
з цим висновком і доводимо його до логічного завершення: за межами форсайтного
передбачення опинилася, по-перше, проблема духовного вдосконалення людини й,
по-друге, необхідність зміни парадигми розвитку людства (спрямування розвитку,
А. Печчеї).
Проаналізуємо погляди К. Корсака на нооекономику й ноосуспільство. Ноосус-
пільство, на думку дослідника, – це вдосконалене інформаційне суспільство. Ува-
жаємо, що інформаційне суспільство не змінило парадигму буття людини, у якій
пріоритет належить посередній людині, тому роздуми К. Корсака стосуються лише
зовнішніх (технологічних і соціальних) аспектів життєдіяльності людини й не охо-
плюють її духовних основ.
Прогнози щодо майбутнього людства дано без урахування причин людської де-
структивності. Ноосуспільство можливе лише в умовах подолання цього явища.
Щодо людської деструктивності один із авторів цієї книги провів спеціальне дослі-
дження [53], у якому довів, що, по-перше, основний закон життя посередньої люди-
ни – перетворення буття в ніщо; по-друге, умовою подолання глобальної людської
деструктивності є зміна детермінації наукової діяльності. Наукова діяльність повин-

48