Page 39 - 4930

й моралі не можна орієнтуватися лише на більшість громадян. Основа такої непра-
вильної позиції – моральний релятивізм. Діяльність політиків має бути узгодже-
на з моральним законом, в іншому випадку вона перетвориться на порожній звук.
Отже, причину деструктивних тенденцій у людському житті Іоанн Павло II убачає
в ігноруванні людиною духовного компонента буття.
У 1999 році тонкий і проникливий аналітик глобальних процесів, політичний діяч
і політолог З. Бжезинський висловив думку, що показує, на якому етапі знаходяться
людство та його еліта в оволодінні проблемою виробництва потрібних для забезпечен-
ня життя здібностей індивідів – членів суспільства: „У двадцятому столітті панували
дебати про соціальну орієнтацію суспільного стану людини, які ґрунтувалися на аль-
тернативних концепціях історії й навіть людської особистості. Сьогодні, на мою дум-
ку, ми стоїмо на початку гострих дебатів щодо особистого виміру людського життя”
[13, с. 3]. Ці роздуми багато в чому збігаються з висновками А. Печчеї. З тією лише
різницею, що президент Римського клубу пропонував зробити практичні кроки до
розв’язання проблеми, а З. Бжезинський лише говорить про необхідність осмислен-
ня проблеми людських якостей. Між їхніми висловлюваннями – тридцять років. Як
же злочинно довго світова політична еліта „усвідомлює” проблеми, що стоять перед
людським співтовариством!
Критично осмислюючи різноманітні соціально-політичні теорії про розобудо-
ву більш гуманного людського суспільства, З. Бжезинський доходить висновку, що
вони не були обґрунтованими з філософського погляду: „Нацисти й комуністи пред-
ставляли пік людської пихи в тому розумінні, що стверджували можливість політич-
ними засобами створити людську утопію. Можливо, ми знаходимося напередодні ще
більшого чванства, яке, вочевидь, реалізується мимоволі, а не на основі політичного
курсу. Воно може бути ще більш неконтрольованим і динамічним. Чванство не спри-
ятиме використанню влади на раціональній основі, а скоріше за все на спонтанній
основі шокуючих наукових можливостей удосконалення, перетворення та створення
людини. Загалом, це нова ера людства” [13, с. 3]. На нашу думку, чванство породжує
людина посереднього рівня розвитку здібностей. І в цьому головна причина того, що
людство не наблизилося до розв’язання проблем, більше того, неминучими є нові
труднощі. Думка З. Бжезинського про те, що нове чванство скоріше за все реалізо-
вуватиметься на основі новітніх наукових відкриттів, які не наближатимуть людину
до її сутності й не утверджуватимуть єдність зі світом, а, навпаки, віддалятимуть від
сутності, виявилася правдоподібною.
На думку З. Бжезинського, найскладнішим у цій ситуації є відсутність критері-
їв: „Розв’язання цих проблем знаходиться на різних етапах, однак не існує основних
критеріїв, які б регулювали їх застосування. З філософського погляду, ми розгублені,
а з релігійного – у стані невизначеності” [13, с. 3]. Тут відомий політик і політолог
глибоко помиляється. Ці критерії достатньо чітко сформулював ще в 1968 р. А. Печ-
чеї. Інша справа, що їх не прийняло, а значить, і не осмислило співтовариство, і тому
вони не можуть бути застосовані. Відсутність критеріїв у розвитку людського спів-
товариства може, на думку З. Бжезинського, привести до нових непередбачених на-
слідків: „Це може створити зовсім нову нерівність у соціальному становищі людини –
нерівність обмеженого типу, яка вимірюватиметься не прибутком” [13, с. 3], а рівнем

38