Page 37 - 4930

вторинною щодо ідеологічної фразеології, за якою приховували особисті інтереси,
політичні амбіції й незадоволене марнославство” [24, с. 18]. Думка, гідна глибокого
аналізу. У ній є як раціональне зерно, так і методологічна помилка. По-перше, соці-
альне безумство „верхів” органічно пов’язане з безумством „низів”. Значить, ті й ті
несуть економічну, політичну, моральну відповідальність за свій вибір. По-друге, по-
няття „особистий інтерес” ужито не в категоріальному розумінні. Інтерес завжди
має суспільний характер – це те, що притаманне суспільному організму як цілому.
Тому правильно було би сказати: „вигода окремих індивідів”. Така понятійна й ме-
тодологічна плутанина ускладнює розуміння сутності соціальних явищ. І все ж, не-
зважаючи на помилку, поставлений дослідниками діагноз не втратив актуальності.
Намагаючись знайти причини соціального безумства, Є. І. Головаха й Н. В. Пані-
на покликаються на традицію, яка сягає часів Давньої Греції. Вони стверджують, що
безумство – це покарання за аморальну й антигромадську поведінку, а також кара
за порушення соціальних і моральних норм [24, с. 20 – 26; 37, с. 10 – 12]. У цьому
твердженні приховано глибокий морально-філософський сенс. Відомо, що Платон
не відділяв політику від моралі, що було характерно для Давньої Греції. (Аспект
взаємозв’язку політики й моралі досліджено в статті „Я-концепція політика та дер-
жавного службовця в умовах необхідності трансформації безособистісної парадигми
буття людини в особистісну” [50]). Уточнімо твердження Є. І. Головахи й Н. В. Пані-
ної про те, що соціальне безумство – це покарання за порушення моральних законів.
Особливістю людини маси є постійне порушення соціальних і моральних норм для
отримання вигоди. Причина аморальності й соціально-політичного безумства одна
для всіх часів і народів, і вона криється в спонуканнях до діяльності, в нездоланному
бажанні посередньої людини шукати та знаходити вигоду. Людина маси за її сутніс-
тю деструктивна та гріховна (див. статтю В. О. Сабадухи „Гріхи посередньої людини,
або Філософський аналіз причин людської деструктивності” [53]).
Аналізуючи соціальні патології, Є. І. Головаха й Н. В. Паніна використовують по-
няття „соціальна норма”. Вони стверджують, що соціальна патологія виникає тоді,
коли порушено норми й люди втрачають звичні життєві й моральні орієнтири. До-
слідники формулюють класичну причину виникнення різних форм соціального без-
умства: „Соціопатії виникають у тих соціальних умовах, коли руйнується сам об’єкт
адаптації – соціальні норми й вимоги, і люди втрачають звичні орієнтири свідомості
й поведінки” [24, с. 41]. Ми поділяємо цю позицію вчених, але, на жаль, автори не
змогли наповнити поняття „соціальна норма” конкретним соціально-психологічним
та антропологічним змістом.
Спробуємо поглибити думку Є. І. Головахи й Н. В. Паніної в розумінні соціального
безумства людини маси. Посередня людина органічно зацікавлена в руйнуванні со-
ціальних норм і розбещенні інших. Відсутність соціальних (точніше, особистісних)
норм і дезорієнтована маса є благодатним ґрунтом для маніпуляцій свідомістю на-
роду. Сформулюймо методологічний підхід до розуміння поняття „соціальна норма”.
Уважаємо, що в його основу слід покласти поняття „особистісне буття” [47, с. 86].
Якщо Х. Ортега-і-Гассет, М. Гайдеггер, Й. Гейзинга говорили про деградацію лю-
дини взагалі, то Є. І. Головаха й Н. В. Паніна перейшли до соціально-психологічного
аналізу причин деструктивної діяльності політичних лідерів, народних мас, інтелі-

36