Page 38 - 4930

генції. Вони стверджують, що в соціальній аномалії є „щось ще”, про що ніхто не здо-
гадується [24, с. 55]. На жаль, учені не наважилися розкрити це „щось ще”. Пропону-
ємо наш варіант відповіді на це питання. (Зауважимо, що до слова „щось” звертався
й Е. Фромм [67, с. 461]). Джерелом соціальних аномалій у всі часи й у всіх народів
є посередня людина, у якої немає здібностей до управління суспільством, зате є не-
здоланним потяг до влади. Свою нездатність до конструктивного розв’язання про-
блем життєзабезпечення вона компенсує насиллям, маніпулюванням свідомістю мас.
Для доказу нашої гіпотези про деструктивну сутність посередньої людини згадаймо
фундаментальний висновок Платона: державу буде зруйновано тоді, коли при владі
опиниться посередня людина [52, с. 203]. Згодом ці роздуми Платона знайшли розви-
ток і документальне підтвердження в дослідженнях англійського філософа й істори-
ка А. Дж. Тойнбі: якщо творча меншість вироджується у внутрішній пролетаріат, то
за цим неодмінно слідує деградація і людини, і держави [61, с. 385 – 387].
У дослідженні Є. І. Головахи й Н. В. Паніної сформульовано аргументовану від-
повідь на питання, у чому полягає безумство як політичних діячів України, так і на-
родних мас. Деструктивність перших полягає в їхньому популізмі, вони не будували
незалежну державу, а розхитували свідомість і моральне здоров’я нації. Деструктив-
ність і безумство народних мас ̶ в тому, що вони, як і раніше, очікують подачок від
влади й швидкого процвітання, не здатні бути суб’єктами економічної, політичної
діяльності, у них відсутня особиста відповідальність за власний економічний добро-
бут.
Перевагою дослідження Є. І. Головахи й Н. В. Паніної є те, що автори наблизили-
ся до розуміння причин політичної деструктивності, яка починає процвітати, коли
руйнуються соціальні й моральні норми, коли політики подають приклад їх ігнору-
вання. Автори показали, у чому конкретно проявляється деструктивність „верхів” і
„низів”, коли вони не здатні бути відповідальними суб’єктами історії. Водночас філо-
софським недоліком дослідження є те, що деструктивні процеси в суспільстві його
автори не пов’язали з конкретним типом людини, а саме з тенденцією розуміння
людини, яка йде від Конфуція [34], Платона [52] та знайшла узагальнення в роботі
Х. Ортеги-і-Гассета „Повстання мас”.
У 1995 році Папа Римський Іоанн Павло II, відгукуючись на проблеми сучасності,
звертається до людства з „Євангелієм життя”. Причини деструктивності понтифік уба-
чає в кризі, яка проявляється в тому, що суспільна свідомість і навіть законодавство
багатьох держав виправдовують злочини проти життя й моралі [30, с. 6 – 7]. Причини
людської деструктивності Іоанн Павло II конкретизує в понятті „культура смерті”.
Послаблення моральних звичаїв життя призвело до панування вульгарного мате-
ріалізму і, як наслідок, до індивідуалізму, утилітаризму, гедонізму [30, c. 33]. Єдиним
критерієм життєдіяльності людини став особистий матеріальний добробут та успіх
[30, c. 18]. Папа Римський звертається до совісті окремих людей і суспільства зага-
лом: усі повинні нести відповідальність за власну діяльність, за відтворення культу-
ри життя. Понтифік попереджає, що втрата совісті може породити смертельну не-
безпеку для людства – стирання межі між добром і злом, що в підсумку призведе до
його повної моральної сліпоти.
Папа Римський висловлює принципову думку про те, що в питаннях політики

37